Згідно з приміткою 4 до ст. 185 КК розкрадання чу-жого майна визнається вчиненим в особливо великих розмірах, якщо воно вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, встановле-ний законодавством України.

При визначенні особливо великого розміру розкрадання враховуються: і

1) усі розкрадання, вчинені винним, незалежно від місця, способу, форми і часу вчинення злочинів;

2) уся вартість викраденого групою осіб незалежно від частки, отриманої кожним співучасником (вирішальним є не розмір прибутку кожного злодія, а розмір майнової шкоди, заподіяної власникові внаслідок їх спільних дій).

Разом з тим при вчиненні викрадення в особливо ве-ликих розмірах групою осіб дії окремого співучасника кваліфікуються за ч. 5 ст. 185 КК тільки в тому разі, як-що ця особа брала безпосередню участь у викраденні чи допомагала в цьому іншим співучасникам.

До загальної суми викраденого не зараховують вар-тість викраденого в результаті злочинів:

1) за які особа вже була засуджена чи щодо яких ми-нули строки давності притягнення до кримінальної від-повідальності (ст. 49 КК);

2) які були вчинені одним із співучасників самостій-но, незалежно від інших.

У тих випадках, коли умисел винного був спрямова-ний на викрадення в особливо великих розмірах, але з не залежних від нього причин він не зміг досягти цих наслідків, його дії кваліфікуються як замах на викраден-ня майна в особливо великих розмірах за ст. 15 і стат-тею КК, яка передбачає відповідальність за викрадення чужого майна таким способом.

Згідно зі ст. 28 КК розкрадання визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (ч. 2 ст. 28 КК).

Розкрадання визнається вчиненим організованою гру-пою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізува-лися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподі-лом функцій учасників групи, спрямованих на досягнен-ня цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).

Розкрадання визнається вчиненим злочинною органі-зацією, якщо воно скоєне стійким ієрархічним об'єднан-ням декількох осіб (три і більше), члени якого або струк-турні частини якого за попередньою змовою зорганізу-валися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасни-ками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функ-ціонування як самої злочинної організації, гак і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Розкрадання чужого майна, вчинене за попередньою; змовою групою осіб, кваліфікується за частинами 2 ста-тей 185-190 та ч. З ст. 191 КК, а розкрадання чужого; майна, вчинене організованою групою, - за частинами 5 статей 185, 186, ч. 4 ст. 190 і ч. 5 ст. 191 КК.

Найбільше значення для кваліфікації розкрадання має спосіб його вчинення як найважливіша його ознака. За-лежно від способу розкрадання закон диференціює кри-мінальну відповідальність за різні види цих злочинів.

1.2. Кваліфікація крадіжки.

Найпоширенішим способом розкрадання є крадіжка. Основна її ознака - це таємний спосіб викрадення чужо-го майна.

Таємно - значить непомітно для:

1) власника, володаря або охоронця - за їх відсутності чи в їх присутності, але коли вони не помічають чи не усвідомлюють факту розкрадання (внаслідок різних особ-ливих обставин);

2) третіх осіб (сторонніх), які не помічають викраден-ня або не усвідомлюють сутності того, що відбувається.

Розкрадання визнається таємним, коли воно спостері-гається і усвідомлюється співучасниками та особами, причетними до цього злочину.

Найбільшу складність становить визначення того, та-ємний чи відкритий характер має розкрадання чужого майна в тих випадках, коли воно вчиняється в присутно-сті сторонніх осіб (які не є ні матеріально відповідаль-ними особами, ні охоронцями майна, ні особами, що ви-користовують його для роботи тощо). Такі розкрадання трапляються на багатьох виробництвах - кондитерської, горілчаної, м'ясо-молочної промисловості і т. ін. - у при-сутності співробітників, які бачать і усвідомлюють факт викрадення, що розуміє і винна особа (М.Й. Коржанський Кваліфікація злочинів. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – c. 189 – 190) [23].

За таких обставин розкрадання визнається таємним чи відкритим залежно від оцінки винним ставлення присут-ніх до його поведінки. Якщо винний вважає або безсум-нівно знає, що присутні при цьому схвалюють його дії чи принаймні байдуже ставляться до них, то розкрадання визнається таємним. Якщо ж винна особа не знає, як оці-нюють присутні його дії, а тим більше коли знає, що присутні не схвалюють їх, і все ж таки чинить викраден-ня, то воно визнається відкритим.

Розкрадання визнається таємним і тоді, коли воно вчиняється в присутності будь-яких осіб, які не усвідом-люють факт викрадення через малолітність (діти 5—6-літ-нього віку), хворобу або у зв'язку з іншими особливими обставинами. Як зазначив Пленум Верховного Суду Ук-раїни, при відмежуванні крадіжки від грабежу належить виходити зі спрямованості умислу винної особи і даних про те, чи усвідомлювали потерпілий або інші особи ха-рактер вчинюваних винним дій. У зв'язку з цим викра-дення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно вчинюється за відсутності потерпілого чи ін-ших осіб, а й тоді, коли воно відбувається в їх присутно-сті за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них,