проникаючи в жит-ло, інше приміщення чи сховище. Якщо ж гака мета ви-никла у винного вже під час перебування в приміщенні, сховищі чи житлі, куди він увійшов легально, за дозво-лом чи на запрошення, то його дії не мають такої кваліфікуючої ознаки. У тих випадках, коли винний потрапив у приміщення, сховище чи житло з відповідного дозволу, використавши для цього дійсний чи вигаданий привід з метою викрасти майно чи заволодіти ним, його дії ква-ліфікуються як вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (П. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України.-С. 210-211. 2 Там само. - С. 211.) [5].
Житло - це приміщення, призначене для постійного чи тимчасового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната у готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті складові його частини, що їх використовують для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо).
Не можуть визнаватися житлом приміщення, не при-значені і не пристосовані для постійного чи тимчасового проживания (відокремлені від житлових будинків погре-би, гаражі, інші будівлі господарського призначення).
Приміщенням визнається будова, споруда, призна-чена для розміщення там людей чи матеріальних ціннос-тей. Воно може бути постійне і тимчасове, стаціонарне і пересувне.
Сховище - це відведена для постійного чи тимчасо-вого зберігання матеріальних цінностей ділянка території, обладнана огорожею чи технічними засобами або забез-печена іншою охороною (пересувні автолавки, рефриже-ратори, контейнери і т. ін.).
До сховищ не належать ділянки території, які вико-ристовують не для зберігання, а, наприклад, для виро-щування якої-небудь продукції (городи, сади, баштани, ставки тощо). Безпідставно, зокрема, були кваліфіковані за ч. З ст. 185 КК дії К. як вчинені з проникненням у приміщення. К. був визнаний винним у тому, що вночі за попередньою змовою з іншою особою проник до теп-лиці радгоспу, звідки викрав 110 кг огірків на суму 60500 крб.
Судова колегія у кримінальних справах Верховного Суду України визнала таку кваліфікацію дій К. непра-вильною і вказала, що теплиця за своїм призначенням є виробничою ділянкою, яка створена не для зберігання матеріальних цінностей, а для вирощування городніх культур, і тому її не можна визнати іншим приміщен-ням чи сховищем. Отже дії К. треба кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК (Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 1994 р. // Практика...- С. 68-69.) [10].
Якщо викрадення було вчинене з проникненням у жит-ло, інше приміщення чи сховище за попередньою змо-вою групою осіб, то дії винних кваліфікуються за части-ною 3 ст. 185 КК. Кваліфікувати такі дії ще й за части-ною 2 цієї статті не потрібно. Але за вину мають бути поставлені всі кваліфікуючі ознаки злочину.
У тих випадках, коли розкрадання з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище було вчинене за попередньою змовою з особою, яка охороняла це майно, дії обох винних кваліфікуються за ч. З ст. 185 КК.
Крадіжка визнається кваліфікованою і в тих випад-ках, коли цим потерпілому було заподіяно значної шко-ди (ч. З ст. 185 КК). Для визначення розміру шкоди враховуються: а) вартість краденого на час вчинення злочину; б) кількість викраденого майна; в) значущість майна для потерпілого; г) матеріальне становище потер-пілого; д) наявність у потерпілого утриманців та інші обставини.
Критерії, що не мають матеріального змісту (дефіцит-ність викраденого, престижність володіння певним май-ном), при визначенні розміру викраденого до уваги не беруться. Розмір заподіяних потерпілому збитків визна-чається, виходячи з вартості майна на момент вчинення злочину за державними роздрібними (закупівельними) цінами. Це стосується і тих випадків, коли вилучені у потерпілого предмети були створені ним, вирощені чи добуті на законних підставах. Якщо потерпілий придбав майно чи ринковими чи комісійними цінами, вартість повинна визначатися виходячи з цих цін на час вчинення злочину (П. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. С. 211.) [5].
1.3. Кваліфікація грабежу.
Розкрадання визнається вчиненим відкрито (грабіж), якщо його бачать, усвідомлюють і розуміють власники, володарі, охоронці, а також сторонні особи, які, на думку винного, не схвилюють його дій.
Вирішальне значення для визнання розкрадання від-критим мас суб’єктивне переконання винного. Якщо він впевнений, що діє таємно (сумлінно помиляючись), то хоч би в дійсності його дії і спостерігались кимсь, роз-крадання не може бути визнане відкритим. Розкрадання визнається відкритими тоді, коли воно вчиняється у при-сутності малолітніх, старших за 5-6-літній вік, оскільки, як свідчить практика, особи в такому віці вже розуміють суспільну сутність розкрадання.
Інколи розкрадання починається таємно, а потім викривається і стає відкритим. Кваліфікація злочину в таких випадках залежить під того, як діяла винна особа потім.
Якщо винного викрито і він припинив викрадення, то його дії кваліфікуються як замах на крадіжку за ст. 15 і відповідною частиною ст. 185 КК.
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, не дивлячись на це, продовжені вин-ною особою з метою заволодіти майном або його утри-мати, кваліфікуються як грабіж. А коли винний застосу-вав насильство чи висловлював погрози його застосува-ти, його дії кваліфікуються як грабіж чи розбій залежно від характеру насильства чи погроз (П. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 200-201.) [5].
Дії, розпочаті як таємне розкрадання чужого майна, а закінчені у присутності сторонніх