Дії винного не можуть бути кваліфіковані як грабіж, якщо не доведено, що він мав умисел відкрито викрасти чуже майно.

Важливою ознакою грабежу є насильство, яке застосо-вує винний з метою заволодіти майном чи утримати його. Застосоване під час грабежу насильство може бути як фі-зичним, так і психічним: удари, побої, заподіяння легких тілесних ушкоджень без розладу здоров'я, зв'язування, позбавлення волі тощо або погроза застосувати таке наси-льство. Насильство під час грабежу характерне тим, що воно не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Оскільки фізичне насильство є способом вчинення злочину, то заподіяння потерпілому побоїв, легких тілес-них ушкоджень без розладу здоров'я охоплюється дис-позицією статті про відповідальність за грабіж і додат-кової кваліфікації не потребує.

Насильство під час грабежу застосовується з метою заволодіти майном чи мати доступ до нього або утрима-ти майно.

Якщо винний застосовує насильство з метою звільни-тися від затримання, припинивши розкрадання, тобто покинувши майно, речі, гроші, то таке насильство не може бути підставою для кваліфікації його як грабежу за ч 2 ст. 186 КК. Залежно від способу розкрадання (таєм-но чи відкрито) дії винного у такому випадку кваліфіку-ються як крадіжка чи грабіж (ненасильницький). Заподіяння при цьому певної шкоди здоров'ю потерпілого утворює окремий злочин проти особи і кваліфікується за сукупністю злочинів.

Не утворює насильницького грабежу (ч. 2 ст. 186 КК) розкрадання способом «хапка» (хапання), оскільки вин-ний у нікому випадку застосовує не насильство, а розра-ховує на несподіваність і раптовість своїх дій.

1.4. Кваліфікація розбою.

Найнебезпечнішим способом розкрадання є розбій (ст. 187КК).

Розбоєм називається напад з метою заволодіти чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосувати таке насильство (ч. 1 ст. 187 КК).

Обов'язковою ознакою розбою, як і всякого іншого розкрадання, є корисливий мотив нападу. Напад, вчинений не з корисливих спонукань (зокрема, з помсти, ревнощів чи хуліганських мотивів), не може кваліфікуватися як розбій.

Напад під час розбою характеризується несподіваним фізичним чи психічним впливом на потерпілого, застосуванням фізичної сили чи погроз відкрито, раптово, несподівано.

На відміну від грабежу насильство під час розбою характеризується тим, що в момент застосування воно загрожує життю чи здоров'ю потерпілого.

Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкод-ження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяж-кості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до зазначених наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід віднести насильст-во, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, удушення шиї, скидання з висоти, застосу-вання електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо (П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 201-202.) [5].

Застосування до потерпілого без його згоди наркотич-них засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіти майном чи грішми належить розгляда-ти як насильство, і залежно від того, було воно небез-печним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати як грабіж (ч. 2 ст. 186 КК) чи розбій за відповідною час-тиною ст. 187 КК.

Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричи-нило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене слід кваліфікувати як розбій за умови, що винна особа усвідомлювала можли-вість заподіяння таких тілесних ушкоджень (П. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 груд-ня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду Украї-ни, - С. 202-203.) [5].

Таким чином, відмінність між насильством, небезпеч-ним для життя чи здоров'я, і насильством, що не є небез-печним полягає в характері легких тілесних ушкоджень чи погрозі заподіяти їх. Легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я (ч. 1 ст. 125 КК) або погроза вчинити їх, а також насильницькі дії, поєднані із заподіянням фізич-ного болю (ст. 126 КК) чи з позбавленням волі (ст. 146 КК), належать до насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я. А легкі тілесні ушкодження, що спри-чинили короткочасний розлад здоров'я або короткочасну незначну втрату працездатності (ч. 2 ст. 125 КК), нале-жать до насильства, небезпечного для життя чи здоров'я.

Для визнання насильства небезпечним для життя чи здоров'я вирішальне значення має не фактично заподіяна шкода, а створення реальної небезпеки її заподіяння. Тому за ст. 187 КК кваліфікується і таке насильство з метою заволодіти майном, яке хоч і не спричинило шкоди здоров'ю, але в момент його заподіяння створювало реальну небез-пеку для життя чи здоров'я потерпілого (наприклад, стис-кання шиї руками, викидання з потягу під час руху або застосування речовин, небезпечних для життя чи здоров'я) (П. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. - С. 202.) [5].

Заподіяння потерпілому при цьому певної шкоди здо-ров'ю або тілесних ушкоджень не є обов'язковою озна-кою розбою.

Якщо