Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням).

Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Обов’язковою ознакою суб’єктивної стороникрадіжки є корисливий мотив.

Кваліфікованими та особливо кваліфікованими складами крадіжки є вчинення її: 1)повторно; 2)за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.185); 3)у великих розмірах (ч.4ст.185); 4)в особливо великих розмірах; 5)організованою групою (ч.5 ст.185); 6)поєднана з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище; 7)завдала значної шкоди потерпілому (ч.3 ст.185).

Система предметів крадіжок

Предмет злочину крадіжки-це вказана в кримінально-правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або становляться під загрозу негативних змін унаслідок суспільно небезпечного посягання.

Майно: транспортні засоби, предмети домашнього господарства, продуктивна та робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, грошові кошти, акції, інші цінні папери, вироблена продукція,інше майно споживчого й виробничого призначення.

Речі з особливим правовим режимом: вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, предмети, що перебувають на могилі чи на трупі, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, обладнання,призначене для виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин.

Особливий предмет: людина та її органи, комп’ютерна інформація, документи, штампи, печатки.

Ці групи предметів злочину сформовано за родовими ознаками. Видовими предметами майна є гроші, одяг, твори літератури, мистецтва... Безпосереднім предметом цих злочинів буде конкретна річ або орган певної особи.

Так, зі змісту ч.1 ст.185 ККУ випливає, що крадіжка-це таємне викрадення чужого майна. Фізичною ознакою предмета крадіжки є його матеріальність як речі, тобто вироби людини, усе що доступне відчуттям, будь-яке матеріальне явище, що має форму товару.

Предметом крадіжки можуть бути такі види речей, як подільні так і неподільні, споживчі і неспоживчі, головні та приналежні, складні, рухоме та нерухоме майно,валюта, цінні папери, інші валютні цінності та документи, а також тварини.

Об’єктивний критерій, фактично набув відображення в сучасному кримінальному законодавстві України щодо крадіжок колективного чи державного майна. Так, згідно з адміністративним законодавством (ч.3 ст.51 КАП), якщо ватість викраденого не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, установлених законодавством України, таке злочинне діяння визначається дрібним розкраданням (окрім випадків вчинення його з проникненням у приміщення чи інше сховище). Крім вартості викраденого, беруть до уваги при цьому також кількість викрадених предметів (вага, обсяг) і значимість їх для народного господарства. Якщо вартість викраденеого перевищує вказані розміри (чи крадіжка вчиняється шляхом проникнення в приміщення), то до винного застосовують кримінально-правові заходи.

Грабіж

Грабіж (ст. 186 ККУ) характеризується підвищеною суспільною небезпекою порівняно з крадіжкою. Це обумовлюється тим, що грабіжник, на відміну від злодія, не приховує свого наміру протиправно заволодіти майном, діє вікрито для сторонніх осіб, ігноруючи волею потерпілого чи інших осіб. У разі застосування в процесі відкритого викрадення насильства грабіж посягає не лише на відносини власності (основний об’єкт), а й на особу потерпілого-її психічну та фізичну недоторканість.

З об’єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він у свою чергу, усвідомлює цю обставину.

З об’єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі: 1)відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж); 2)відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж).

При ненасильницькому грабежі винний привилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози його застосування (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується докладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна.

При насильницькому грабежі винний не тільки докладає певних зусиль для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще й вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправного вилучення майна або утримання такого майна.

Грабіж визнається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Суб’єктом грабежу може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протипране заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

Насильницький грабіж утворює кваліфікований склад злочину (ч.2 ст. 186) і може бути двох видів: 1)грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; 2)грабіж, поєднаний з погрозою застосування такого насильства.

Під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчиненні в процесі грабежу, повністю охоплюються ч.2 ст.186 і додаткової кваліфікації за іншими статтями ККУ не потребують.

Погроза застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, є психічним насильством, яке полягає в залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства. Висловлюючи погрозу, може конкретизувати зміст фізичного насильства (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи позбавлення волі), а може й не робити цього.

Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини є:

-спосіб посягання (грабіж це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватися як відкрито так і таємно,);

-характер фізичного й психічного