застосування.
Правообмеження, що настають у результаті застосування заходів адміністративного примусу, менш відчутні, менш суворі за силою примусового впливу, ніж ті обмеження, що виникають при застосуванні заходів кримінального примусу.
9. Заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як щодо правопорушників чи осіб, від яких можна чекати здійснення правопорушення, так і що осіб, які належать до категорії законослухняних, не здійснюють і не збираються здійснювати будь-яких. У другому випадку застосування примусових заходів обумовлюються виникненням екстремальних умов, наприклад, епідемій, введенням надзвичайного стану. Тим самим органи державного управління (посадові особи) мають можливість комплексно забезпечувати охорону управлінських суспільних відносин, належний правопорядок в сфері державного управління. Адміністративний примус відзначається складною багатоцільовою спрямованістю заходів впливу. Це, по-перше, покарання за скоєний вчинок; по-друге, заходи припинення правопорушень; по-третє, заходи попередження правопорушення; по-четверте, заходи забезпечення правослухняної поведінки суб’єктів правовідносин. Із останньої позиції випливає, що застосування адміністративно-примусових заходів, звернене не лише до конкретних суб’єктів, щодо яких вони застосовані, а й до інших осіб. Зокрема, в ст.23 КпАП сказано, що метою адміністративного стягнення є попередження скоєння правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов’язковий, державно-владний характер; вони застосовуються від імені держави і в інтересах держави. Система цих заходів вирізняється різнорідним характером, включаючи можливість застосування фізичного впливу.
Щодо видів адміністративного примусу, то деякі автори схильні відображати їх як сукупність видових груп тих чи інших заходів адміністративного впливу. Проте інші виділяють, наприклад, адміністративний примус, що здійснюється виключно уповноваженими на те державними органами чи адміністративний примус, який застосовується громадськими об’єднаннями у встановлених законом випадках. Хоча очевидним залишається факт розмежування специфічних особливостей адміністративного примусу за характером змісту та впливу застосовуваних в межах його сфери заходів.
3. ВИДИ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ
Заходи адміністративного примусу поділяють на три групи:
а) заходи адміністративного попередження;
б) запобіжні адміністративні заходи;
в) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень.
У адміністративно-правовій літературі традиційно виділяють заходи попередження, припинення і стягнення. Проте, виділяючи у третій групі лише стягнення, слід визначити, що за межами класифікації залишаються заходи примусу, які, як і стягнення, застосовуються як заходи відповідальності адміністративного характеру.
Критерієм, за яким конкретні заходи адміністративного примусу, що входять до названих груп, відрізняються один від одного є їх “розміщення” відносно протиправної дії.
Заходи адміністративного попередження мають на меті не дозволити скоїтися протиправному вчинку, вони застосовуються, коли правопорушення тільки передбачається. Запобіжні адміністративні заходи призначені для того, щоб припинити протиправний вчинок, не дозволити йому розвинутись, мінімізувати збитки. Вони застосовуються, коли вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень застосовуються, коли встановлений склад протиправного вчинку, коли вчинок є правопорушенням.
Заходи адміністративного попередження.
Ці заходи (їх часто називають адміністративно-попереджувальними) застосовуються з метою попереджень правопорушень.
Сутність попередження (профілактики) правопорушень полягає, по-перше, в тому, щоб не допустити протиправної поведінки з боку конкретних осіб, які до такої поведінки схильні; по-друге, в усуненні причин, що сприяють скоєнню правопорушень і утворенню умов, які виключають протиправну поведінку.
Законодавець розцінює адміністративно-попереджувальну роботу як важливий компонент забезпечення законності, порядку і дисципліни. Виходячи з цього, він вводить в КпАП України спеціальну статтю (ст. 6 “Попередження адміністративних правопорушень”), яка передбачає здійснення профілактичних заходів, визначає їх цілі і суб’єктів.
У повсякденному житті громадяни частіше за все стикаються з адміністративно-попереджувальними заходами, які застосовуються правоохоронними органами (міліція, МВС, податкова міліція, прокуратура), державними інспекціями, контрольно-ревізійними службами, органами місцевого самоврядування та іншими, уповноваженими на те державою структурами. Це, зокрема:
перевірка документів. Вона здійснюється з метою визначення особистості конкретної особи; якісних характеристик товарів, виробів, послуг; належності документа його пред’явнику; обгрунтованості і законності застосовуваних дій; справжності пред’явленого документа;
безперешкодний вхід у житлові приміщення громадян, які знаходяться під адміністративним наглядом;
відвідання підприємств, закладів, організацій для виконання профілактичних функцій;
опечатування приміщень, використовуваних як каси, місця зберігання документів, товарно-матеріальних цінностей; опечатування вимірювальних приладів і пристроїв;
вилучення для проведення аналізу проб продукції, яка призначена для реалізації населенню;
заборона або обмеження в установленому порядку руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг з метою забезпечення громадської безпеки;
заборона експлуатації транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці руху;
тимчасова заборона (обмеження) доступу громадян на окремі ділянки місцевості або об’єкти з метою забезпечення громадського порядку і безпеки тощо.
Характерною особливістю адміністративно-попереджувальних заходів є те, що вони застосовуються в ситуаціях, коли правопорушення відсутнє. Практиці відомо два види таких ситуацій:
Коли є реальні підстави передбачати, що може здійснитися правопорушення і потрібно його не допустити.
Заходи даного виду можуть бути а) індивідуальними або персоніфікованими і б) загальними, що не мають чітко визначеного конкретного адресата.
Прикладом індивідуальних або персоніфікованих заходів (адресованих конкретній особі) можуть служити правила адміністративного нагляду. Ці правила являють собою систему обмежень і встановлюються щодо конкретних осіб, звільнених з місць позбавлення волі і схильних до протиправних вчинків.
Прикладом загальних заходів (що не мають конкретного адресата) можуть служити заходи контролю на безпеку, які застосовуються в авіації щодо ручної поклажі, багажу, вантажу, а також пасажирів.
Коли потрібно забезпечити необхідний правопорядок у надзвичайний (екстремальних) умовах.
Надзвичайні умови, що викликають необхідність застосування адміністративно-попереджувальних заходів, можуть бути найрізноманітнішими: пожежа, епідемія, повінь, землетрус, аварія, нещасний випадок тощо.
Найбільш рельєфно заходи даної групи представлені в Законі “Про надзвичайний стан”. Це встановлення особливого режиму в’їзду, виїзду, пересування; заборона масових і спортивних заходів; введення комендантської години та ін. Сюди ж слід віднести заходи карантинного та обсерваційного характеру, закриття кордонів із суміжною державою і т.д.
Запобіжні адміністративні заходи.
Даний вид заходів (у юридичній