Функції економічної теорії

Існує декілька різних визначень предмета економічної теорії.

Визначення марксиста.

Економічна теорія вивчає економічні відносини виробництва, розподілу, обміну і споживання на різних ступенях розвитку суспільства.

Самуельсон.

Предмет економічної теорії вивчає, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільові призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх зараз або в майбутньому для споживання різних індивідів або груп суспільства.

Визначення економіки в підручнику Макконнела і Брю.

По-перше економіка - це дослідження поведінки людини в процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг в світі рідкісних ресурсів.

По-друге економіка досліджує ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з ціллю досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини.

Існує декілька функцій економічної теорії. *

пізнавальна функція; *

методологічна, тобто економічна теорія досліджує загальне (і економічні відносини, і продуктивні сили) і є методологічною базою для інших наук, виявляє загальні економічні закони, які є початковою методологічною посилкою для дослідження в інших науках. *

практична функція - забезпечити на основі теоретичних розробок економічну політику.

Людина - це істота біосоціальна, тобто вона є частиною всього живого на землі і в той же час вона творить цю природу.

Життя суспільства, його членів нескінченно багатогранна. Це - культура, наука, навчання, відпочинок, подорожі, спорт і, нарешті, виробництво різних благ і послуг. Що ж тут є головним? Відповісти на це питання не так просто, бо немає людини, яка б займалася чимось одним. Є область діяльності, яка лежить в основі існування всього суспільства і кожної людини, незалежно від того, де він проживає - в далекій Австралії, в жаркій Флориді або на суворих Курилах. Це - економічна діяльність, без якої немислимі всі інші види життєдіяльності.

Економічну діяльність здійснюють не просто члени суспільства, але економічні агенти, до яких відносяться не тільки рядові працівники у всіх сферах національного господарства, але і менеджери, банкіри, власники будинків і квартир, акцій і облігацій, земельних ділянок, фермери, генеральні директори підприємств і т. д. Всі вони можуть ухвалювати необхідні рішення в рамках своєї господарської компетенції і реалізовувати їх, використовуючи різні методи і засоби. Діяльність економічних агентів, закономірності, її визначальні, складають предмет економічної теорії.

Економічна теорія аналізує людину як чинник продуктивних сил і суб'єкт економічних відносин незалежно від суспільної форми виробництва.

Економічна теорія виділяє в людині головним чином те, що відповідає задачі пояснення економічної поведінки людей в різних господарських системах при обмеженості ресурсів і безмежності людських потреб. Звичайно, чин «людини економічного», або «homo economicus» страждає певною однобічністю, оскільки людина - не тільки «людина економічна». І проте економічна діяльність людей - істотна характеристика реалізації людської особи, умова, основа і передумова всіх інших сторін життя як окремої людини, так і суспільства, в цілому.

Особливо слід підкреслити величезну роль в мотивації економічної діяльності психологічних чинників. Адже не дарма багато хто, якщо не всі, теоретики минулого і теперішнього часу при поясненні економічної поведінки людей оперують такими поняттями, як «схильність», «перевага», «очікування», «намір» і т. д.

Функції людини в процесі праці і виробництва визначаються загальноекономічними законами.

а) Закон відповідності чинників виробництва, тобто вміст робочої сили в кожний даний період визначається станом вживаних засобів виробництва і освоєних технологій; разом з тим засоби виробництва і технологія пред'являє певні вимоги до змісту робочої сили.

б) Закон відшкодування витрат робочої сили - розвиток засобів виробництва і освоєння технологій визначають рівень витрат робочої сили і величину і характер витрат на її відтворювання.

в) Працівник завжди функціонує в історично визначеній соціально-економічній формі, тобто його положення визначається приналежністю його до якої - або соціальній групі.

г) З розвитком виробництва зростають вимоги до якості працівника, до його вдосконалення.

д) Людина - кінцева ціль виробництва і задоволення його потреб є конкретним призначенням суспільного виробництва.

Система економічних відносин - це є відносини між людьми в суспільстві з приводу матеріальних благ і послуг, їх розподілу і споживання між класами і соціальними групами, між країнами, підприємствами або фірмами, усередині підприємств, між дрібними і крупними власниками в місті і селі; вся система економічних відносин розглядається у взаємозв'язку, в їхній єдності.

Система економічних відносин повинна відповідати стану виробництва, щоб забезпечувати його розвиток і ефективне функціонування.

Матеріальне виробництво є матеріальною основою економічних відносин.

Формування потреб. Суспільство завжди формує потреби свого населення, але формування цих потреб обумовлено об'єктивними чинниками:

а) Розвиток суспільного виробництва. З розвитком виробництва підносяться і потребі людей. Закон піднесення потреб є об'єктивним економічним законом і діє протягом всієї історії людської цивілізації.

б) Демографічні чинники. Повний вік людини, а для суспільства в цілому - відповідна структура населення.

в) Природнокліматичні умови.

Суспільство намагається формувати розумні потреби, тобто потреби, задоволення яких забезпечує умови життєдіяльності людей, що відповідають економічним і соціальним можливостям суспільства; потреби, які сприяють високій соціальній активності трудящих. Розумні потреби формуються за допомогою економічних, організаційних і соціально-психологічних заходів.

Основи господарського життя людства. Всі живі мешканці Землі одержують прожиток від природи, але лише люди навчилися здобувати блага, необхідні для задоволення своїх потреб, в об'ємі і асортименті більшому, ніж може дати дика природа.

Не всі блага, втім, доводиться реально здобувати. Повітря, наприклад, ми не виробляємо, він дарує нам природою. І тому економічна наука розділяє всі життєві блага на дві групи:

1) даровані блага;

2) економічні блага.

Даровані блага - це ті життєві блага (переважно природні), які доступні людям в об'ємі