3. Захисти від свавіллі патриціанських суддів (введенням кодексу законів, відомих під назвою Законів XІI таблиць);

4. Дозволи браків між патриціями і плебеями

5. Права займати спочатку деякі, а потім і всі головні державні посади, включаючи військові.

Вигнання царів і установа Республіки було результатом загострення соціально-політичної боротьби в Римі в кінці VI в. до н.е. В античній історіографії цей переворот зображався як всенародна справа. Але фактично республіканське правління, як це видно з раніше сказаного, було перемогою патриціїв, які встановили порядки, що закріпили їхнє панування. З цією метою вони зберігали елементи родової організації. Проте римське суспільство достатньо далеко пішло в своєму розвитку. Плебс організаційно окріпнув і усилив боротьбу за свої права. Важливим етапом цієї боротьби було опублікування Законів XII таблиць.

Свою назву Закони одержали у зв'язку з тим, що були написані на 12 дерев'яних дошках, що виставлялися на міській площі. Тому ніхто не міг «посилатися на незнання закону». За деякими відомостями, від усякого юнака, що вступає в ряди громадян, вимагалося знання законів напам'ять. Вважалося, що без цього не можна виконувати обов'язки громадянина, особливо суддівські [17, с. 68-69].

Найдавнішим джерелом права в Римі були правові звичаї (mores majorum). Римська історична традиція, що піддається, однак, сумніву, згадує про законодавство римських царів (рексів). Оскільки ці джерела права, тісно пов'язані з традицією і релігією римського народу (квіритів), виступали спочатку як патриціанські, в літературі висловлюється припущення про існування особливої системи правових звичаїв у плебеїв. Рух плебеїв за рівноправність, природно, відбився й на правовій сфері, оскільки патриціанські магістрати і жерці (понтифіки) довільно тлумачили неписані звичаї, ігноруючи інтереси плебеїв. З боротьбою плебеїв і патриціїв пов'язується прийняття (близько 450 р. до н. е.) перших писаних римських законів — Законів XII таблиць. Відповідно до традиційної версії для їхнього складання була створена спочатку комісія з 10 патриціїв (децемвірів), що підготувала закони на 10 таблицях, текст яких не задовольнив плебейське населення Риму. В результаті гострого політичного конфлікту була створена нова комісія децемвірів, яка складалася як з патриціїв, так і з плебеїв. Ця комісія доповнила первісний текст ще двома таблицями.

Традиційна версія походження Законів XII таблиць на сьогодні часто ставиться під сумнів. У самому тексті Законів немає положень, що свідчать безпосередньо про зрівняння в правах патриціїв і плебеїв. Але, очевидно, що Закони стали основою загального для патриціїв і плебеїв єдиного квіритського, або цивільного, права (jus civile), призначеного винятково для римських громадян. Хоча в Законах XII таблиць передбачалося використання клятв, здійснення інших ритуальних дій, право вже було відокремлене від релігійних норм і набуло світського характеру.

Закони XII таблиць були виставлені на форумі для загального огляду, що свідчить про їх особливу значущість і авторитет. Справжній їхній текст не зберігся, і вони були реконструйовані за пізнішими джерелами, в основному за творами римських письменників і юристів. З погляду юридичної техніки вони були ще порівняно примітивними, фрагментарними, не містили в собі всього правового матеріалу, не скасовували дії правових звичаїв. Вони були складені у вигляді коротких висловів з різних питань права і містили норми стосовно процесу, сім'ї, власності, договорів, злочинів.

Іншим важливим джерелом квіритського (цивільного) права були закони. Закони XII таблиць завершувалися вказівкою на те, що надалі будь-яке рішення народних зборів повинне мати силу закону (lex). З пропозицією про прийняття нового закону на зборах зазвичай виступали посадові особи (магістрати), потім законопроект обговорювався в сенаті і за три тижні до голосування піддягав оприлюдненню. У прийнятому законі виокремлювалися, як правило, три частини. У першій вказувався

ініціатор прийняття закону, друга містила саму норму, тобто правові приписи, а в третій встановлювалася санкція. Прийнятий народними зборами закон негайно набирав чинності, якщо не передбачалася спеціальна відстрочка, і його текст у разі особливої важливості виставлявся на форумі.

У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату (сенатус-консульти), а у виняткових випадках — і постанови магістратів. Так, на підставі рішення надзвичайної комісії децемвірів були видані, наприклад, Закони XII таблиць.

Тлумачення законів, як і цивільного права взагалі, аж до кінця IV ст. залишалося привілеєм понтифіків. Остаточному звільненню права від релігійної оболонки сприяло оприлюднення в 302 р. до н. е. К. Флавієм формул позовів і записів тлумачень законів і звичаїв, що раніше в строгій секретності зберігалися в архівах понтифіків.

Закони ХІІ таблиць - найдавніша збірка римських законів, що збереглася. Відновлена по цитатах і переказах більш пізніх античних авторів. Згідно традиції, законодавство XII таблиць датуються 451-450 рр. до н.е. Архаїчна мова і характер відображених в пам'ятці соціальних відносин підтверджує це датування. Для історіознавчої характеристики XII таблиць необхідно врахувати зафіксовані в них пережитки первісності, а також норми, висхідні до законодавства рексів, що може визначатись тільки за допомогою зіставлень з повідомленнями античних письменників. Так, піддання смерті за порушення вірності клієнтських відносин (VIII, 21), як і дозвіл вбивати дітей-виродків (IV, І), визначається Діонісієм Галікарнасськім як встановлення Ромула. Почесне становище жриць Вести (V, І), згідно Плутарху, встановлено Нумою. Закон про емансипацію сина після трикратної продажі його батьком (IV, 2) Діонісій відносить до незапам’ятних часів, тобто до початку царської епохи. Необхідна квота в п'ять свідків (VI, І; 5б) згадується Діонісієм стосовно часу Ромула [6, c. 181].

Слід звернути увагу на те, що Закони XII таблиць майже не називають плебеїв. В цьому виявляється основа пам'ятки, тобто