Когнатське споріднення виникало з переходом агната (агнатки) в іншу сім'ю або з виділом з сім'ї. Так, дочка домовладики, що вийшла заміж, підпадала під владу чоловіка (або свекра, якщо він був) і ставала когнаткой відносно своєї кровноспорідненої сім'ї.

Когнатом ставав і син, який виділився з сім'ї (з дозволу батька).

Навпаки, усиновлений і тим самим прийнятий в сім'ю, ставав по відношенню до неї агнатом - зі всіма пов'язаними з тим правами, у тому числі і на законну частину спадку.

Агнатська спорідненість мала безперечну перевагу над спорідненістю кровноспорідненим, когнатським, в чому вбачається пережиток родових відносин.

Спрадавна в Римі існували три форми укладення шлюбів: дві найдавніших і одна порівняно нова. Найдавніші вчинялися в урочистій обстановці і віддавали жінку-наречену під владу чоловіка. В першому випадку (confarreatio) шлюб укладався в релігійній формі, у присутності жерців, супроводився поїданням спеціально виготовлених коржиків і урочистою клятвою дружини слідувати всюди за чоловіком. Друга форма (coemptio) шлюбу відбувалась у формі покупки нареченої (в манципованій формі).

Але вже Закони XII таблиць знають безформальну форму шлюбу - "sine manu" - тобто "без влади чоловіка". Можна припустити, що цей шлюб диктувався потребою збіднілих патриціанських сімей в союзі з багатими плебейськими, але це тільки припущення. Як би там не було, але саме в цій формі шлюбу - sine manu - жінка знайшла собі значну свободу, включаючи свободу розлучення (якій вона не мала в "правильному шлюбі") [20, с. 76].

З часом саме шлюбу sine manu було забезпечено найбільше поширення, тоді як "правильні" форми шлюбу відживали, зберігаючись головним чином в жрецьких і патриціанських прізвищах.

Специфічною особливістю шлюбу sine manu була та, що його слід було відновлювати щорічно, інакше на підставі Законів чоловік одержував всі права як в шлюбі conventio in manum через давність володіння. Для збереження шлюбу у формі sine manu дружина у встановлений день на три дні йшла з чоловікового будинку (до батьків, друзів) і тем переривала термін давності (VI.4.).

Витрати на зміст сім'ї лежали, звичайно, на чоловіку, бо шлюб був патріархальним, по чоловіку, звичайно, не заборонялося розпоряджатися приданим, що принесене дружиною. Воно було його власністю.

За переказами, перше розлучення в Римі мало місце в 231 р. до н.е., проте, очевидно, що сім'ї в Римі розпадалися і раніше. Так в Законах XII таблиць вже зустрічається стаття, регулююча цю сферу сімейно-шлюбного права.

Розлучення було доступне чоловіку при всіх формах шлюбу, для дружини тільки в шлюбі sine manu. Для формального розлучення чоловіку достатньо було вимовити дружині «Бери свої речі і йди геть» і забрати ключ (IV.3.).

Також Законам XII таблиць відомий і інститут опіки, яка встановлювалася над жінками [16, с. 97-98].

2.7. Спадкове право

В римському праві існувало два способи спадкоємства – спадкоємство згідно із законом і спадкоємство по заповіту.

Після смерті домовладики, майно сім'ї переходило найближчому агнату (V.4.), а якщо покійний залишав заповіт, слід було сліпо і свято дотримуватися його буквального тексту (V.3.). Вдова покійного у всіх випадках одержувала якусь частину майна як для власного прожитку, так і на зміст малолітніх дітей, коли вони залишалися під її опікою після смерті батька.

Спадкоємці могли, втім, не ділитися, а вести господарство спільно, як це було при батькові.

Майно вільновідпущеника успадкувалося патроном і переходило з сім'ї вільновідпущеника в сім'ю патрона, у випадку, якщо першим не залишено формального заповіту. (V.8а, 8б)

Борги і неповернені покійному позики розподілялися між спадкоємцями пропорційно їхнім часткам в спадку. (V.9а,9б) [19, с. 146].

2.8. Кримінальне право

Сучасне розуміння кримінального злочину як соціально небезпечного діяння в Законах XII таблиць розповсюджуються тільки на злочини проти Римської республіки. Всі інші злочини розглядаються в якості діянь, що шкодять окремому громадянину Риму. Проте, розгляд правопорушень з погляду жорстокості покарання і сучасного кримінального права дозволяє віднести до цієї категорії наступні злочини, що караються по Законах XII таблиць.

Кримінально-правові постанови Законів XII таблиць відзначаються надзвичайною суворістю. Стратою карається всякий, хто насмілиться потравити або зібрати врожай «з обробленого плугом (чужого) поля». Підпалювач будинку або хліба, якщо він діяв умисно, заковується в кайдани, піддається бичуванню, за яким настає смерть. Будь-хто вправі убити на місці злочину нічного злодія або злодія, захопленого зі зброєю в руках. Денний злодій, захоплений на місці злочину, піддавався фізичному покаранню, а потім віддавався в рабство потерпілому (Табл., VIII, 16. Цицерон. Про республіку. IV, 10, 12). Закони XII таблиць встановили смертну кару за невелику кількість злочинних діянь, в тому числі вважали за необхідне застосування її в тому випадку, коли хто-небудь склав чи співає пісню, що містить у собі наклеп чи ганьбить іншого [13, c. 197-198].

Якщо заподіє калічення членів і не помириться з потерпілим, то нехай і йому самому буде заподіяне те саме.

Якщо рукою або палицею переламає кістку вільній людині, нехай заплатить штраф у 300 ассів, якщо рабу — 150 ассів.

Якщо образить, нехай штраф буде 25 ассів.

...Зламає — нехай відшкодує...

Якщо хто поскаржиться, що домашня тварина завдала шкоди, то Закон XII таблиць наказував або видати потерпілому тварину, що завдала шкоди, або відшкодувати вартість нанесених збитків.

Якщо жолуді з твого дерева упадуть на мою ділянку, а я, вигнавши худобу, нагодую її ними, то за Законами XII таблиць ти не можеш подати позов ні про потраву, тому що не на твоїй ділянці паслася худоба, ні про шкоду, заподіяну