— С. 407.]. Всі юридичні процеси, будучи різновидом соціальних процесів, групуються за різними критеріями [Бахрах Д. М. Административное право России: Учебник для вузов. — М.: НОРМА, 2000. — С. 303.]. Адміністративний процес знаходиться в одному ряду з іншими галузевими процесами: карним та цивільним, і нарівні з ними, має своїм призначенням реалізацію норм матеріального права. Для цього в багатьох випадках потрібна спеціальна правозастосовча діяльність держави, тобто «здійснювана в спеціально встановлених законом формах державно-владна, організаційна діяльність компетентних органів держави і громадськості, що полягає у винесенні на основі норм права і відповідних фактичних обставин індивідуально-конкретних правових розпоряджень» [Лория В. А. Конституция СССР и актуальные вопросы кодификации советского административно-процессуального права. — Тбилиси, 1979. — С. 25.]. Застосування матеріальних норм права, що містяться в нормативно-правових актах, є значною частиною діяльності державного апарату і здійснюється в різних сферах: у відносинах держави з громадянами при задоволенні їх суб'єктивних прав, у відносинах державних органів між собою і об'єднаннями громадян, у процесі застосування примусу до громадян та інших суб'єктів і т. д [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст.. 236].
Застосування права продовжує процес нормативного регулювання суспільних відносин, початого правотворенням, доповнює його індивідуальною регламентацією, тобто конкретизує права і обов'язки суб'єктів права, уточнює їх правове положення в конкретній ситуації. Правозастосовча діяльність є одним з етапів механізму правового регулювання суспільних відносин, зміст якого складає вже не загальне, нормативне, а індивідуально-конкретне, піднормативне регулювання [Юсупов В. А. Правоприменительная деятельность органов управления. — М.-Юридическая литература, 1979. — С. 35.].
Таким чином, за допомогою правозастосування розв'язується безліч конкретних справ стосовно фізичних і юридичних осіб у сфері державного управління. Такі справи називають індивідуальними управлінськими справами, а адміністративний процес являє собою діяльність, що складається саме при розв'язанні індивідуальних справ у сфері державного управління органами державного управління та іншими уповноваженими на те суб'єктами. Індивідуальними справами є, наприклад, справи про державну реєстрацію підприємств, видачу ліцензій або патентів, приватизацію громадянами житла, притягнення громадян до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, видачі дозволів на зброю і багато інших. Отже, поняття адміністративного процесу тісно пов'язане з категорією індивідуальної управлінської справи.
В юридичній літературі вирізняють наступні ознаки індивідуальних управлінських справ: по-перше, їх зміст складають конкретні, індивідуальні матеріальні права і обов'язки суб'єктів; по-друге, суб'єкти індивідуальних справ є конкретними, індивідуальними, інакше кажучи, права і обов'язки, що складають основу індивідуальних справ, торкаються цілком певних конкретних суб'єктів; по-третє, індивідуальні справи зовні повинні бути матеріально закріплені у певній формі; по-четверте, у всіх випадках розгляду і розв'язання індивідуальних справ приймаються індивідуальні акти [Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. — Тбилиси: Изд-во Тбилис. ун-та, 1986. — С. 25—26.].
При розв'язанні тієї або іншої індивідуальної управлінської справи уповноважені на те особи або органи зобов'язані реалізувати норму матеріального права, тобто застосувати розпорядження, які вона містить, до даної конкретної індивідуальної справи [Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 312.]. Більшість матеріальних норм не можуть бути реалізовані довільно, а лише в певному порядку, щоб досягти законного результату законними засобами. Матеріальні норми багатьох галузей права втілюються в життя через адміністративний процес (трудове, земельне, фінансове та ін.). Справа в тому, що багато які норми вказаних галузей права застосовуються органами державного управління у повсякденній управлінській діяльності і мають свій конкретний зовнішній вияв у формах відповідних управлінських індивідуальних справ. У зв'язку з тим, що трудові, земельні, фінансові та інші права і обов'язки учасників управлінських відносин складають зміст індивідуальних справ, що мають управлінську форму зовнішнього вияву, вказані справи розглядаються в порядку адміністративного процесу. Це вказує на службову роль адміністративного процесу не тільки стосовно адміністративного, але й інших галузей права. Однак, найбільш близькою до адміністративного процесу галуззю є матеріальне адміністративне право. У курсі адміністративного права вивчаються структура і компетенція органів державного управління, в діяльності яких і реалізовується адміністративний процес. Крім того, адміністративне право дає детальне уявлення про форми державного управління, головним чином, правові, що потребують процесуальної регламентації. Нарешті, адміністративне право закріплює статус всіх суб'єктів у сфері державного управління, що є основою для визначення їх прав і обов'язків в адміністративному процесі [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст. 237-238].
Поняття адміністративного процесу складає одну з найбільш гострих проблем теорії адміністративного права. Протягом тривалого часу визначення адміністративного процесу обговорюється в юридичній літературі, пропонуються різні його варіанти і аргументація. Формулювання поняття адміністративного процесу залежить, насамперед, від загального підходу кожного автора до проблеми адміністративного процесу. Більшість аспектів явища, що досліджується, є настільки дискусійними, що, мабуть, єдине, що не викликає суперечок вчених — це сама наявність адміністративного процесу і реальне втілення його в життя.
Детальний аналіз юридичної літератури з проблеми дає можливість виділити два основних (але не єдиних) підходи до визначення адміністративного процесу: широкий і вузький. Таким чином, адміністративний процес може характеризуватися в широкому і вузькому розумінні.
Отже, при вузькому підході адміністративний процес трактується як суто юрисдикційна діяльність органів державного управління. За основу тут береться здійснення правоохоронної функції, і мова йде про розв'язання не будь-яких управлінських справ, а лише індивідуальних адміністративних суперечок. При цьому, у однієї із сторін або у обох сторін адміністративно-правових відносин