Таким чином, при оцінці доказів у провадженні у справах про адміністративні проступки, уповноважені особи повинні з'ясувати, чи припустиме використання отриманих відомостей як доказів по даній справі, чи відносяться отримані фактичні дані до конкретної справи, чи вірогідний даний доказ і як він взаємопов'язаний з іншими доказами у справі, чи є достатньою вся сукупність отриманих фактичних даних для того, щоб прийняти законне, об'єктивне й обґрунтоване рішення по адміністративній справі.

Збір, дослідження й оцінка доказів так само, як і цілий ряд інших процесуальних дій, здійснюється численними суб'єктами, кожен з яких займає в провадженні власну нішу і наділений відповідними процесуальними правами й обов'язками.

2.3. Суб'єкти та стадії

Усі суб'єкти провадження у справах про адміністративні проступки можна поділити на такі групи.

До першої групи варто віднести так звані лідируючі суб'єкти. До цієї групи відносяться, насамперед, органи, уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення. Перелік цих органів дано у ст. 213 КпАП, а також ст. ст. 218—2448 (біля 40 суб'єктів). Крім того, це органи, уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 255 КпАП), а також державні органи і посадові особи, що виконують постанови про накладення адміністративних стягнень (наприклад, ст. 313 КпАП закріплює участь у провадженні таких суб'єктів як державні виконавці).

Другу групу складають особи, особисто зацікавлені у справі: особи, що притягуються до адміністративної відповідальності, потерпілі та їхні законні представники — адвокати, батьки, опікуни і попечителі.

Найбільш повно в законі представлені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Хотілося б звернути увагу на важливий аспект забезпечення захисту інтересів осіб, особисто зацікавлених у справі. Для забезпечення права на захист від обвинувачення і надання правової допомоги при розв'язанні справ у судах та інших державних органах в Україні, діє адвокатура. Адвоката, що бере участь у провадженні, варто наділити широкими процесуальними правами. Для цього вихідною точкою повинен бути перелік прав адвоката, наданий у ст. 6 Закону України «Про адвокатуру». Однак КпАП України значно звужує права адвоката у порівнянні з названим законом.

До третьої групи зараховуються особи, які сприяють здійсненню провадження: свідки, експерти, перекладачі, фахівці, поняті.

Іноді виділяють ще четверту категорію суб'єктів — громадські організації, трудові колективи та ін., що можуть заявляти клопотання, або їм можуть бути передані матеріали справи для розгляду при звільненні особи від адміністративної відповідальності.

Будь-яка правозастосовна діяльність являє собою складний процес і проходить ряд послідовних стадій. Для провадження у справах про адміністративні проступки як різновид правозастосовної діяльності характерна хвилястість, циклічність і стадійність. Зупинимося на короткій характеристиці стадій провадження у справах про адміністративні проступки.

Аналіз положень КпАП дозволяє виділити стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Це:

порушення справи;

адміністративне розслідування;

розгляд справи і прийняття по ньому рішення; « перегляд постанови по скарзі або по протесту;

виконання постанови у справі.

Первісною є стадія порушення справи. Варто розрізняти приводи і підстави до порушення справи про адміністративне правопорушення [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст. 270].

Приводами є: заяви громадян, матеріали, що надходять від правоохоронних органів, повідомлення підприємств, установ і організацій, засобів масової інформації, а також такий специфічний привід як безпосереднє виявлення уповноваженою особою факту здійснення адміністративного правопорушення.

Підставою для порушення справи є наявність достатніх даних, які вказують на ознаки адміністративного правопорушення.

Стадія порушення справи про адміністративне правопорушення буде виступати самостійною стадією у випадку її процесуального оформлення у вигляді постанови прокурора про порушення даної справи, або при поданні заяви зацікавленою особою. За відсутності такої постанови прокурора, або заяви особи, порушення справи є етапом стадії адміністративного розслідування.

На стадії адміністративного розслідування встановлюються фактичні обставини в справі. Встановлення фактичних обставин проводиться різними способами: опитуванням осіб, які володіють інформацією, що має відношення до справи, проведенням експертизи, вилученням документів, оглядом тощо.

Фактичні обставини фіксуються у відповідних процесуальних документах. Дані фактичні обставини фіксуються потім у протоколі про адміністративне правопорушення. Протокол с процесуальним документом, що завершує адміністративне розслідування.

У КпАП встановлені обов'язкові вимоги до змісту і реквізитів протоколу, встановлене коло осіб, що мають право на складання протоколу.

У випадку здійснення адміністративного правопорушення групою осіб, протокол складається на кожну особу окремо. Протокол і всі матеріали розслідування направляються органу (посадовій особі), який уповноважений на розгляд справи.

На жаль, КпАП України не містить процесуальних термінів складання протоколу. У Російській Федерації, наприклад, закріплене положення, у відповідності до якого, протокол складається негайно після виявлення факту здійснення адміністративного правопорушення, у випадку коли потрібно додаткове вивчення обставин справи, протягом доби з моменту виявлення правопорушення.

Те ж саме стосується і термінів передачі протоколу органу, уповноваженому на розгляд справи. Процесуальні терміни у КпАП України не встановлені (у РФ — доба з моменту складання). Процесуальні терміни встановлені лише стосовно протоколів про здійснення корупційного діяння — протокол повинен бути переданий до суду в 3-денний термін з моменту його складення.

У законодавстві також немає норм, у відповідності до яких орган, уповноважений на розгляд справи, мав