Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та відповідача (відповідний орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування).

Адміністративна справа про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання вирішується судом протягом трьох днів після відкриття провадження, а в разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів або у день їх проведення - невідкладно.

Постанова суду в адміністративній справі про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання виконується негайно.

Копії судового рішення невідкладно видаються особам, які брали участь у справі, або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

ВИСНОВКИ

Отже, підводячи підсумки, адміністративний процес можна визначити таким чином: адміністративний процес являє собою врегульований правом порядок прийняття адміністративно-правових актів і розгляду індивідуальних управлінських справ органами виконавчої влади, а в передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами.

Адміністративний процес має цілий ряд специфічних рис:

1) подвійну природу: з одного боку, він є різновидом юридичного процесу, з іншого ж — видом управлінської діяльності. Однак до змісту адміністративного процесу включається не вся управлінська діяльність органів виконавчої влади, а лише та її частина, яка врегульована правовими процесуальними нормами, тобто чисто юридична діяльність. Отже, не можна ототожнювати поняття «державно-управлінська діяльність» і «адміністративний процес» у широкому розумінні;

2) є різновидом владної діяльності органів державного управління і являє собою частину їх компетенції. На думку багатьох вчених, суб'єктами адміністративного процесу можуть бути і судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення, і прокурори, при накладенні ними дисциплінарних стягнень на підлеглих їм по службі осіб;

3) врегульований нормами адміністративного права. Застосування норм матеріального адміністративного права здійснюється в особливому, регламентованому адміністративно-процесуальними нормами порядку. У сучасних умовах особливість адміністративного права як галузі, полягає в тому, що в ній співіснують і тісно взаємодіють матеріальні і процесуальні норми;

4) характерною особливістю адміністративного процесу є також і те, що одним із учасників адміністративного процесу завжди виступає орган державного управління.

Крім вказаних ознак, специфіку адміністративного процесу дозволяють висвітлити також відмінності адміністративного процесу від інших видів юридичних процесів. Так, принциповим моментом, який відрізняє адміністративний процес від традиційних судочинних процесів, є те, що він пов'язаний не тільки з юрисдикційною діяльністю держави, тобто з розглядом суперечок і застосуванням примусу, але і з позитивною, організаційною роботою апарату державного управління.

Далі, адміністративний процес реалізується в державному управлінні, а карний і цивільний — при здійсненні правосуддя, тобто види юридичних процесів, що порівнюються, реалізовуються в різних видах державної діяльності.

Адміністративний процес відрізняється також своїми задачами і функціями. Першорядною серед них є реалізація прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а правоохоронні функції займають підлегле положення, тоді як саме ці функції складають головну задачу цивільного і карного процесів.

Одним із найважливіших признається відмінність адміністративного процесу від двох вказаних видів і за структурою процесу. Так, адміністративний процес складається з величезної кількості паралельно розташованих проваджень, що розрізняються між собою відповідно до характеру індивідуальної управлінської справи. У карному і цивільному процесах провадження розрізняються, в основному, по інстанціях, тобто по ходу просування справи (провадження в суді першої інстанції, апеляційне, касаційне). Таким чином, характер справи особливо не впливає на процедуру його розв'язання і коло учасників. Крім того, в адміністративному процесі далеко не завжди потрібна наявність другої інстанції, що якраз є обов'язковим для інших видів процесу.

Важливо також, що адміністративний процес реалізується суб'єктами, переважно відмінними від суб'єктів карного і цивільного процесів, а саме органами виконавчої влади та іншими органами державного управління та їх посадовими особами. Для даних органів адміністративно-процесуальна діяльність не є основною і єдиною. Що ж до карного і цивільного процесів, то вони здійснюються обмеженим колом органів (судами, органами попереднього розслідування), що створюються спеціально для здійснення вказаних функцій. Відмежування адміністративного процесу від цивільного і карного може бути проведене і за іншими ознаками.

Адміністративний процес поділяється на правотворчий та правозастосовчий (адміністративно-юрисдикційний).

Адміністративно-юрисдикційний процес складається з наступних адміністративних проваджень:

у справах про адміністративні правопорушення;

дисциплінарне — стосовно державних службовців і ряду інших суб'єктів;

по застосуванню заходів адміністративного припинення;

по видворенню іноземних громадян;

по скаргах громадян тощо.

Потрібно зазначити, що при характеристиці такої структури адміністративного процесу можна виділити також і четверту його частину — контрольно-наглядову, яку складають дуже численні у сфері державного управління провадження щодо здійснення контролю або нагляду органами виконавчої влади й іншими, уповноваженими на те, органами. Уявляється, що не треба виключати також можливість доповнення адміністративного процесу іншими частинами і, відповідно, провадженнями.

Нормативно-правові акти та використана література

Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. — М.: Зерцало, 1999. — 672 с.

[Затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.1997 р. // Офіційний Вісник України — 1997. — № 4.

Административное право. Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. — М.: Юристъ, 1999. — 728 с.

Актуальные проблемы административного права России // Государство и право. – 1999. – №5.

Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. У 2 т. — Свердловск, 1972. — Т. 1. — С. 221 –230

Бахрах Д. М. Административная ответственность граждан в СССР: Учеб.