Є всі підстави говорити про похідність процесуальних норм від матеріальних, про їх вторинний характер по відношенню до матеріальних норм. Такі твердження не виключають нерозривного взаємозв'язку цих норм, оскільки зазначено, що процесуальні норми без матеріально-правових є безпредметними, а матеріально-правові норми без процесуальних — безсилими [Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1968. — Т. 1.— С. 85.]. Так, багато які матеріальні норми залишаються недіючими саме у зв'язку з відсутністю механізму їх реалізації, тобто відсутністю процесуальних норм. Цим послаблюються гарантії прав учасників адміністративно-правових відносин, оскільки вони не можуть бути реалізовані на практиці.

До особливостей адміністративно-процесуальних норм відноситься також те, що вони переважно адресуються суб'єктам, наділеним владними повноваженнями у сфері державного управління, що ще раз підтверджує необхідність чіткого і неухильного дотримання встановленого порядку різних управлінських дій саме владними суб'єктами.

Матеріальні адміністративно-правові норми юридичне закріплюють комплекс прав і обов'язків, а також відповідальність учасників адміністративно-правових відносин. Такі норми відповідають на питання, що треба зробити для реалізації цих прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів права.

Процесуальні ж норми регламентують порядок реалізації вказаних прав І обов'язків, а також порядок притягнення до відповідальності. Отже, вони відповідають на питання, як, яким чином робити [Сорокин В. Д. Административно-процессуальное право. — М.: Юридическая литература, 1972. — С. 80.].

Приклад. Так, у ст. 183 КпАП України «Свідомо неправдивий виклик спеціальних служб» передбачається за свідомо неправдивий виклик пожежної охорони, міліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб — накладення штрафу, тобто визначається «що робити» у разі виявлення даного правопорушення. А на питання, яким чином накладається штраф відповідають процесуальні норми, також передбачені у КпАП України.

Адміністративно-процесуальні норми виступають засобом реалізації не всіх матеріальних норм. Наприклад, для дотримання матеріальних норм «Правил дорожнього руху» процесуальні норми часто не потрібні.

Адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріальних норм не тільки адміністративного права. Дану функцію вони виконують і по відношенню до інших галузей права (цивільного, земельного, екологічного, фінансового та ін.).

При дослідженні проблеми адміністративно-процесуальних норм потрібно звернути увагу на те важливе значення, яке має питання про їх структуру. У літературі все частіше вказується на помилковість уявлення про обов'язкову тричленну структуру будь-якої правової, в тому числі і адміністративно-процесуальної, норми [Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. У 2 т. — Свердловск, 1972. — Т. 1. — С. 221 -230]. На нашу думку, адміністративно-процесуальна норма містить стільки елементів, скільки об'єктивно необхідно для упорядкування і стабілізації регульованих суспільних відносин.

Нам здається переконливою думка С. С. Алексеева про те, що реальна правова норма може складатися з двох елементів: гіпотези і диспозиції, якщо норма регулятивна, і гіпотези і санкції, якщо норма охоронна [Алексеев С. С. Указ. соч. — С. 222.]. Норма може складатися і з одного елементу, в цьому випадку це обов'язково диспозиція. Розглянемо коротко структуру адміністративно-процесуальної норми.

Гіпотеза виступає умовою для практичної реалізації правової поведінки. Для здійснення процесуальної діяльності такою умовою виступає потреба в правовому результаті, передбаченому матеріальною нормою, причому цей результат може бути досягнутий тільки шляхом прийняття правозастосовчого акту. Виходячи із загальної посилки на те, що роль юридичного факту, який призводить до виникнення адміністративно-процесуальних відносин, виконують відповідні матеріальні правовідносини, вказівка в гіпотезі умови про те, що існують матеріально-правові відносини, що вимагає реалізації, як правило, зайві. Саме адміністративно-процесуальні відносини, а, отже, і адміністративно-процесуальна норма, діють лише остільки, оскільки цього вимагають задачі застосування матеріальної норми. Тому, якщо адміністративно-процесуальна норма опосередковує застосування матеріальної норми, то гіпотеза як окремий елемент потрібна далеко не завжди.

Гіпотеза необхідна, наприклад, в охоронних адміністративно-процесуальних нормах.

Але, більшість адміністративно-процесуальних норм не містять гіпотези, хоч таке твердження не може поширюватися на всі адміністративно-процесуальні норми.

Незмінним елементом адміністративно-процесуальної норми виступає диспозиція, тобто саме правило, що регулює порядок здійснення діяльності різних суб'єктів у ході адміністративного процесу.

Що ж до санкції, то очевидно, що вона не є неодмінним елементом будь-якої адміністративно-процесуальної норми. Необхідність застосування заходів державного примусу виникає тоді, коли учасник правовідношення порушує або не виконує свої процесуальні обов'язки. Примус, в цьому випадку, може виражатися в самих різних варіантах: в скасуванні правозастосовчого акту владного суб'єкта, в дисциплінарній відповідальності посадових осіб, у відмові у розгляді заяв, клопотання або скарг та ін. Таким чином, за здійснення ряду різних порушень процесуальних норм можуть встановлюватися однакові (одні і ті ж) санкції, наприклад, дисциплінарні. Отже, обов'язкова присутність санкції в кожній нормі адміністративного процесу об'єктивно неможлива.

Всі адміністративно-процесуальні норми можуть бути розділені, в залежності від їх змісту, на дві великі групи — на адміністративно-юрисдикційні і адміністративно-процедурні норми. Перші регламентують порядок розгляду і розв'язання різного роду індивідуальних адміністративно-правових суперечок і застосування примусових заходів в державному управлінні. Другі регулюють порядок розгляду індивідуальних управлінських справ, що не носять спірного характеру, тобто справ позитивного плану. Адміністративно-процедурними нормами врегульований також порядок видання правових актів управління [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст. 246].

З огляду на юридичну силу адміністративно-процесуальні норми можуть поділятися на встановлені законами України, указами Президента України, а також видані вищим органом виконавчої влади, центральними і місцевими органами виконавчої