Кожне адміністративне провадження являє собою певну сукупність дій, що послідовно здійснюються, і актів, що ухвалюються. Воно розгортається у часі та проходить ряд послідовних, змінюючих одна одну і тісно пов'язаних між собою стадій [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст. 259].

Під стадією розуміють таку відносно самостійну частину процесуальних дій, що послідовно здійснюються, яка нарівні із загальними має властиві тільки їй цілі, а також особливості, що стосуються учасників процесу, їх прав і обов'язків, термінів здійснення процесуальних дій і характеру процесуальних документів, що оформляються.

Значення стадій пов'язане, передусім, із тим, що вони відображають логічну послідовність розвитку адміністративного процесу. Поки справа не ініційована і не збуджена, неможлива і подальша процесуальна діяльність. Наприклад, перевірка виконання рішення можлива тільки після його прийняття.

У кожній з подальших стадій може бути проведена перевірка правильності дій в попередній стадії. Кожна стадія має своє процесуальне призначення. Процесуальні дії на кожній стадії об'єднані загальними задачами, які, в свою чергу, є частковими по відношенню до загальних задач адміністративного провадження. Кожна стадія, як правило, оформлюється певним процесуальним документом, після складення якого, починається нова стадія адміністративного провадження.

Таким чином, стадії характеризуються власними безпосередніми задачами, колом процесуальних дій та їх учасників, а також своїми підсумковими рішеннями та їхнім процесуальним оформленням.

Стадії адміністративних проваджень далеко не завжди закріплені в нормативно-правових актах, тому виділити їх іноді можна лише шляхом наукового вивчення і аналізу. У зв'язку з цим, з приводу кількості і найменування стадій в одному і тому ж адміністративному провадженні у різних вчених існують різні думки. Крім того, навіть у тому випадку, коли в законодавстві закріплений перелік стадій адміністративного провадження, це зроблено не завжди вдало.

Загальними для всього адміністративного процесу, і отже, для будь-якого із вхідних до нього адміністративних проваджень є такі стадії:

1. Стадія збудження адміністративної справи і направлення її по підвідомчості, якщо це необхідно. Як правило, тут виникає питання про підстави і приводи до збудження справи.

2. Стадія аналізу ситуації (в різних провадженнях називається по-різному: адміністративне розслідування, дисциплінарне розслідування, перевірка скарги тощо). На даній стадії йде збір, упорядкування і вивчення інформації про реальний стан справ, про існуючі проблеми.

Така інформація фіксується у вигляді протоколів, довідок, схем, доповідей, звітів та ін.

Бувають випадки, коли інформація не фіксується на матеріальних носіях, а лише відбивається у свідомості суб'єкта, правомочного вирішувати справу по суті. Наприклад, при здійсненні незначного дисциплінарного проступку військовослужбовцем, свідком якого стала особа, наділена дисциплінарною владою, ця сама особа може ніде не фіксувати інформацію про проступок, а відразу накласти дисциплінарне стягнення.

Теоретики управління до цієї стадії зараховують також прогнозування і моделювання дій, необхідних для розв'язання тієї чи іншої управлінської ситуації.

3. Стадія розгляду справи і прийняття рішення (наказу, постанови, інструкції та ін.). Рішення — свідомий, вольовий акт вибору одного з альтернативних варіантів, найбільш справедливого або вірного, на думку суб'єкта прийняття такого рішення. У колегіальних органах можливе проведення обговорення і голосування по рішенню, що приймається. При одноосібному прийнятті рішення, уповноважена особа самостійно вивчає справу і вибирає варіант рішення. Враховуючи, що прийняте рішення є адміністративним актом, воно носить обов'язковий характер.

4. Стадія виконання рішення. На цій стадії відбувається втілення в життя прийнятого рішення. У правотворчих процесах ця стадія виражається в обнародуванні акту, доведенні його до відома зацікавлених осіб.

Багато проваджень доповнюються й іншими стадіями: перегляд рішення по скарзі, перегляд в порядку нагляду. У будь-якому випадку, стадії кожного з адміністративних проваджень мають свою специфіку.

Всі провадження в залежності від кількості і складності стадій можна поділити на звичайні та спрощені. Можна також говорити і про особливі (ускладнені) провадження (справи про дрібне хуліганство, дрібне розкрадання, що розглядаються судом).

Стадія адміністративного провадження, в свою чергу, складається з етапів. Етап — це сукупність дій, що мають власну міжстадійну мету. Наприклад, стадія розгляду справи в провадженні у справах про адміністративні правопорушення складається з таких етапів: підготовка справи до розгляду; аналіз існуючих даних; прийняття постанови; доведення постанови до відома зацікавлених осіб [Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. ст. 260-261].

Таким чином, адміністративний процес і його провадження складаються з чотирьох основних елементів, первинним з яких є дія, сукупність певних дій утворюють етапи, декілька етапів складаються в стадії, які і складають провадження.

Розв'язання питання про структуру адміністративного процесу має як теоретичне, так і вагоме практичне значення. Діяльність органів виконавчої влади, а також інших уповноважених органів, пов'язана з наданням управлінських послуг громадянам, підприємствам, установам і організаціям, а також з виданням адміністративно-правових актів, передбачає чітку процесуально-правову регламентацію. Це необхідно для ефективної роботи органів державного управління. Крім того, більшість вказаних органів, за невеликим винятком, беруть участь одночасно в декількох видах адміністративних проваджень: приймають нормативні акти, здійснюють оперативно-розпорядчу діяльність, розглядають звертання громадян, застосовують заходи адміністративного примусу. Тому вельми актуальною стає задача точного визначення кола підвідомчих даному органу справ, а також порядку розв'язання цих справ, відповідно до повноважень, якими володіє даний орган і його призначенням в системі державного управління [Сорокин В. Д. Советское административно-процессуальное право. — Л.: Изд-во Ленинград, ун-та, 1976. — С. 44.].

РОЗДІЛ 2. ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ

2.1. Нормативно-правове регулювання

Провадження у справах про адміністративні проступки (правопорушення)