є одним з найбільш поширених проваджень адміністративно-юрисдикційного процесу. Воно, у порівнянні з більшістю адміністративних проваджень, більш детально регламентоване процесуальними нормами і, крім того, детально і досконало висвітлене в спеціальній літературі [Производство по административным правонарушениям. —Свердловск, 1980; Бахрах Д. Н., Ренов Е. Н Производство по делам об административных правонарушениях. — М., 1989.].
Нормативне регулювання провадження у справах про адміністративні проступки здійснюється низкою актів, основним з яких є Кодекс України про адміністративні правопорушення. Кодекс було прийнято 7 грудня 1984 року, але, на жаль, багато його положень не відповідають вимогам часу і підлягають перегляду. Крім того, часте внесення змін і доповнень робить Кодекс дуже рухомим і ускладнює користування ним навіть для фахівців. Тому, зараз в Україні повним ходом у рамках адміністративної реформи і реформи адміністративного права здійснюється розробка Кодексу про адміністративні проступки, який містить матеріальні норми про адміністративну відповідальність, і Адміністративно-процесуального кодексу, що складається з норм, які регламентують саме провадження по накладенню мір адміністративної відповідальності [Концепция административной реформы в Украине. — К, 1998. — С. 46.].
Крім Кодексу України про адміністративні правопорушення, який регулює загальні положення провадження, існує низка спеціальних норм, що регламентують особливості провадження з окремих категорій адміністративних правопорушень. Приміром, у главі 2 розділу VIII Митного кодексу України встановлюються основні положення провадження у справах про порушення митних правил [Таможенный кодекс Украины.]. Крім того, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення регулюється порядок залучення до адміністративної відповідальності тільки індивідуальних суб'єктів, порядок накладення адміністративних стягнень на колективних суб'єктів закріплений спеціальними нормативними актами. Так, можна виділити цілу низку підзаконних актів такого роду: Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій [Затверджені наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.01.1997 р. // Офіційний Вісник України — 1997. — № 4.]; Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці [Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1993 р. // ЗПУ України. — 1994. — № 1.]; Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів [Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. // Офіційний Вісник України — 2002. — № 34.]; Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу [Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8.09.1997 р. // Офіційний Вісник України — 1997. —№ 37.]; Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику [Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. // Офіційний Вісник України — 1999. — № 30.] і багато інших.
Проте, на сьогоднішній день у Кодексі України про адміністративні правопорушення найбільш повно законодавче закріплені правові основи провадження у справах про адміністративні правопорушення, якими керуються уповноважені органи і посадові особи при розгляді конкретних адміністративних справ.
2.2. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні проступки
Провадженню у справах про адміністративні проступки притаманні всі характерні риси адміністративного процесу, взагалі, і адміністративно-юрисдикційного процесу, зокрема.
Однак, можна виділити також ряд особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення. Насамперед, воно виникає тільки у зв'язку зі здійсненням або з передбачуваним здійсненням адміністративного проступку. Далі, дане провадження реалізується тільки визначеним, установленим законодавством колом суб'єктів; певна специфіка притаманна процесуальним актам, які прийняті в ході провадження, що розглядається. Крім того, тільки за допомогою даного провадження реалізуються міри адміністративної відповідальності.
Провадження у справах про адміністративні проступки з усіх інших проваджень адміністративного процесу найбільш подібне до юрисдикційних проваджень в інших галузях, зокрема, до карно-процесуальних [Застрожная О. К. Советский административный процесе: Учеб, пособ. — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1985. — С.73.].
Провадження у справах про адміністративні проступки являє собою нормативно врегульований комплекс взаємозалежних і взаємообумовлених процесуальних дій повноважних суб'єктів по застосуванню адміністративної відповідальності за допущений чи передбачуваний адміністративний проступок.
Виділяють два основних види проваджень у справах про адміністративні правопорушення: звичайне і прискорене (спрощене). Звичайне провадження здійснюється у більшості випадків, що ж стосується прискореного (спрощеного) провадження, то воно має місце у випадках, установлених ст. 258 КпАП України (наприклад, у справах про викидання сміття й інших предметів з вікон і дверей вагонів, перехід залізничних рейок у невстановлених для цього місцях, паління в невстановлених місцях у потягах місцевого і далекого прямування тощо). У цих випадках, якщо особа не заперечує допущене правопорушення, то протокол про адміністративне правопорушення не складається і здійснюється прискорене провадження у справах про адміністративні правопорушення. Якщо ж особа заперечує накладення стягнення, складається протокол про адміністративне правопорушення і має місце звичайне провадження у справах про адміністративні правопорушення.
В літературі пропонується виділяти також особливе (ускладнене) провадження у справах про адміністративні проступки (процедура розгляду суддями справ про дрібне розкрадання, дрібне хуліганство та ін) [Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. — М.: Изд-во БЕК, 1996. — С. 307.].
КпАП України містить перелік завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245). Взагалі, як правило, у провадженні можна виділити дві групи цілей чи завдань : найближчі – ті, які переслідуються розглядом конкретного адміністративного проступку (досягнення об'єктивної істини у даній справі, з'ясування всіх обставин справи, покарання винного) і перспективні завдання, що полягають у загальній превенції, забезпеченні правопорядку у сфері державного управління.
Ст. 247 Кодексу передбачає обставини, наявність яких виключає провадження у справах про адміністративні