Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
ПЛАН
Стр.
ВСТУП 3
1. СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 5
2. ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 9
3. СУБ’ЄКТИ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 15
4. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (МІЛІЦІЯ) ТА ПРОКУРАТУРА ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 26
ВИСНОВОК 34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35
ВСТУП
Становлення України як демократичної, правової держави обумовило необхідність здійснення в країні адміністративної реформи. Потреба в її проведенні стала особливо актуальною після прийняття Основного Закону України та вступу України до Ради Європи, з яким було пов’язане прийняття державою ряду зобов’язань, в тому числі у правовій сфері. Одним з основних завдань адміністративної реформи в Україні є розроблення і прийняття адміністративного законодавства, яке відповідало б вимогам часу. Слід зазначити, що на сьогодні ця галузь законодавства розвивається в складних умовах перехідного періоду, постійно зазнає численних змін та доповнень. Новi орiєнтири вимагають нових підходів. Один із них передбачає вдосконалення внутрiшньої органiзацiї адмiнiстративного процесу, в якому має бути визначена чiтка правова позицiя кожного з суб’єктів. У законодавствi має бути послiдовно проведена демократизацiя провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, що виключає обмеження прав учасникiв процесу i забезпечує реальне поновлення прав у випадку їх порушення.
Орiєнтири подальшої законотворчої роботи мають бути спрямованi на забезпечення надійного захисту прав і свобод громадян під час адміністративного провадження. Водночас це є юридичною гарантією захисту прав і свобод громадян в адміністративно-юрисдикційній діяльності міліції, оскільки її ефективність значною мірою залежить від якості адміністративно-процесуальних норм.
На жаль, сьогоднi в дiяльностi органів, уповноважених на розгляд спав про адміністративні правопорушення, особливо органів прокуратури, мiлiцiї iснує значна кiлькiсть випадкiв порушення прав і свобод громадян. У бiльшостi такi порушення вiдбуваються в сферi адміністративно-процесуальної дiяльностi мiлiцiї. Так, за останнi 5 рокiв в Українi органами прокуратури виявлено 47160 порушень норм законодавства при притягненнi до адміністративної вiдповiдальностi. Значною мірою це пояснюється наявністю певних прогалин у чинному законодавстві про адмiнiстративнi правопорушення, а також порушеннями вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією" і нормативних актів МВС України, допущеними працівниками міліції.
У правовій літературі науковим опрацюванням окремих проблем, пов’язаних із суб’єктами адміністративного процесу у рiзнi роки займалися: Анджієвський В.С., Бандурка О.М., Бахрах Д.М., Безсмертний О.К., Бiтяк Ю.П., Голоснiченко I.П., Гончарук С.Т., Додiн Є.В., Дорогих М.М., Ківалов С.В., Клюшнiченко А.П., Коваль Л.В., Комзюк А.Т., Опришко В.Ф., Олефір В.І., ПахомовМ., Остапенко О.I., Семчик О.І., Сергун П.П., Шемшученко Ю.С., Шамрай В.О., Штефан С.М., Шкарупа В.К. та iншi.
Ці праці заклали низку принципових підходів до розгляду тематики поняття та класифікації суб’єктів адміністративного процесу, але кожного року відбувається багато змін у житті суспільства, суттєво змінюється законодавство про адміністративні правопорушення прийнято новий Кодекс адміністративного судочинства України, склалась нова практика їх застосування. Все це зумовлює необхідність серйозного науково-практичного осмислення і зваженої доробки питань, пов’язаних із діяльністю суб’єктів адміністративного процесу України.
1. СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
У загальній теорії права суб'єктом права визнається учасник суспільних відносин, наділений правами й обов'язками, який має дві ознаки: соціальну (участь у суспільних відносинах як відособленого, здатного виробляти і здійснювати єдину волю персоніфікованого суб'єкта) і юридичну (визнання правовими нормами його здатності бути носієм прав і обов'язків, брати участь у правовідносинах). У загальному плані суб'єкти права поділяються на дві групи — громадяни й організації, що виступають як носії певної сукупності прав і обов'язків [8, c. 256].
Спроба виділити групи суб'єктів адміністративного права була зроблена ще в 1950-х роках Ц. А. Ямпольською, котра відносила до них: а) державні органи і їх агентів; б) громадські організації і їх органи; в) громадян [22, c. 10].
О. М. Якуба виокремлювала дві групи суб'єктів адміністративного права: а) особи (громадяни держави, особи без громадянства, іноземці, державні службовці); б) організації (державні, громадські, внутрішні підрозділи апарата органів державного управління, а також підприємства та установи) [21, c. 53].
Сьогодні відзначається підвищення уваги вчених-адміністративістів до зазначеної проблеми, з'явилася низка нових суджень. Значний інтерес становить позиція Д. Н. Бахраха, котрий виділяє суб'єктів адміністративного права — індивідуальних і колективних. До перших належать громадяни, до других — організовані, відособлені, самокеровані групи: людей, наділених правами виступати у відносинах з іншими суб'єктами персоніфіковано, як єдине ціле. При цьому залежно від ступеня організаційної самостійності, цілей і обов'язків, що звідси випливають, правового стану виділяються: 1) організації; 2) структурні підрозділи організацій; 3) трудові й інші колективи організацій, їх структурні підрозділи; 4) складні організації [11, c. 20-22.]. 3 урахуванням же таких критеріїв, як форма власності і приналежність до певної системи, можна говорити про державні, громадські, релігійні та інші (орендні, акціонерні, іноземні тощо) організації [18, c. 21].
Проте є й деякі особливості, притаманні суб'єктам адміністративно-процесуальних правовідносин. Так, зокрема, деякі з суб'єктів адміністративного процесу не беруть участі в матеріальних адміністративно-правових відносинах. На цю обставину справедливо звертається увага в адміністративно-правовій літературі, де як приклад таких суб'єктів наводиться суд [19, c. 197]. Розвиваючи це положення, варто додати, що іншим таким суб'єктом в адміністративному процесі є прокурор.
Отже, серед суб'єктів адміністративного процесу доцільно виділити дві основні групи — індивідуальних і колективних суб'єктів.
У контексті розглянутого питання безсумнівний інтерес викликає визначення й уточнення понять «учасник процесу» і «суб'єкт процесу», їх співвідношення.
Разом із суб'єктами, які лідирують у провадженні, тобто безпосередньо здійснюють його, у ньому беруть участь і інші суб'єкти. Докладну характеристику їм дає законодавець, який виділяє їх у