гл. 21 КпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення». До них належать: особа, притягувана до адміністративної відповідальності; потерпілий; законні представники особи, притягуваної до відповідальності, та потерпілого; адвокат, свідок; експерт; перекладач. Одні з зазначених суб'єктів беруть участь у провадженні у зв'язку з тим, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення зачіпаються їхні інтереси, тому держава надала їм широкі права, які забезпечують можливість активної участі в розгляді справ. Інші ж особистих інтересів у провадженні в справі не мають, але незалежно від цього залучаються до участі в ньому, оскільки це необхідно для з'ясування істини, повного й усебічного встановлення всіх обставин у справі. Всі особи, котрі беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, реалізують свої права й виконують обов'язки за допомогою правовідносин, в які вони вступають з іншими суб'єктами провадження. Відзначимо, що в теорії права правовідносини визначено як різноманітні правові зв'язки, відповідно до яких одні суб'єкти перебувають у певних стосунках з іншими [13, c. 341].
Відповідно у провадженні у справах про адміністративні правопорушення всі особи, котрі беруть участь у ньому, незалежно від форм, обсягу прав і обов'язків, також є суб'єктами провадження.
Необхідно враховувати специфіку різних суб'єктів провадження, їх групу. Як уже відзначалося, в КпАП особливо виділено ті з них, чия діяльність пов'язана з захистом своїх або інтересів осіб, котрих вони репрезентують, а також ті, хто сприяє здійсненню провадження.
Суб'єкти адміністративного процесу — це учасники адміністративного процесу, які реалізують у ході адміністративно-процесуальної діяльності свій процесуальний статус з метою захисту прав і законних інтересів своїх або осіб, колективів чи організацій, які вони репрезентують, та з метою сприяння здійсненню процесу, а також лідируючі суб'єкти, в обов'язки яких уходить ведення процесу та ухвалення на державно-владних підставах рішення в справі [10, c. 11].
Отже, до суб'єктів адміністративного процесу належать:—
державні органи;—
адміністрація підприємств, установ і організацій;—
посадові особи державних органів;—
суди (судді);—
об'єднання громадян, органи місцевого самоврядування, їх органи й посадові особи;—
власники, їх представники й уповноважені,—
соціальні індивіди: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.
Особливе місце серед суб'єктів адміністративного процесу належить органам прокуратури.
Класифікація лідируючих суб'єктів адміністративного процесу можлива за різними критеріями. Зокрема, за обсягом компетенції можна виділити суб'єктів загальної компетенції, які розглядають і розв'язують адміністративні страви поряд з виконанням інших функцій; а також суб'єктів спеціальної компетенції, покликаних розв'язувати пеану категорію адміністративних справ. Прикладом таких суб'єктів є адміністративні комісії при виконкомах місцевих рад народних депутатів.
За порядком ухваленню рішень у адміністративних справах можна виділити колегіальні органи (адміністративні комісії) та органи, які діють на засадах єдиноначальності (районні військові комісари, котрі діють від імені органів Міністерства оборони) [15, c. 179].
І, нарешті, за дією в просторі виокремлюються такі суб'єкти: ті, що здійснюють свої функції в межах певної території чи галузі, та ті, діяльність яких має міжгалузевий характер і не обмежується рамками територій адміністративно-територіальних одиниць країни.
2. ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ
У адміністративному процесі виділяють конкретні види адміністративно-процесуального статусу громадянина.
На наш погляд, доцільно виділити такі:
1) загальний адміністративно-процесуальний статус громадянина, характерний для всіх видів адміністративних проваджень;
2) особливий (спеціальний) статус, характерний для конкретних проваджень;
3) одиничний адміністративно-процесуальний статус громадянина, характерний для конкретного учасника процесу за конкретних обставин. Можна говорити про те, що реалізація одиничного, чи суб'єктивного, статусу громадянина пов'язана зі стадіями, етапами та окремими процесуальними діями.
Ілюструючи це положення, відзначимо, наприклад, що абсолютно для всіх громадян, котрі беруть участь у процесі, законом передбачено право на одержання інформації, на конституційному рівні закріплено право на оскарження дій посадових осіб (ст. 55 Конституції України) [1].
Зазначені права характерні для всього адміністративного процесу, й отже, вони можуть бути віднесені до загального адміністративно-процесуального статусу громадянина, аналізуючи який, ми натрапляємо на особливий, процесуальний статус. Так, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення спостерігаємо сукупність процесуальних прав і обов'язків, характерних для цього провадження і закріплених законодавцем у самостійному розділі КпАП.
Прикладом одиничного адміністративно-процесуального статусу може бути статус батьків неповнолітньої особи, притягуваної до адміністративної відповідальності.
Адміністративно-процесуальний статус громадянина доцільно розглядати у двох значеннях — широкому й вузькому, оскільки розгляд його тільки в одному з них не дозволяє з усією повнотою відбити зв’язок громадянина з суспільством загалом, з діяльністю держави щодо забезпечення його інтересів.
Як елементи до складу адміністративно-процесуального статусу громадянина у вузькому значенні слід уключити: а) адміністративно-процесуальні права; б) адміністративно-процесуальну правоздатність; в) адміністративно-процесуальну дієздатність; г) адміністративно-процесуальні свободи; д) адміністративно-процесуальні обов'язки; е) адміністративно-процесуальні законні інтереси [20, c. 24-25].
У вузькому значенні адміністративно-процесуальний статус громадянина являє собою сукупність урегульованих нормами адміністративно-процесуального права проявів соціальних і правових якостей громадян як суб'єктів даної галузі права — власників правоздатності і суб'єктивних прав, носіїв обов'язків — і як суб'єктів урегульованих її нормами різновидів адміністративно-процесуальної діяльності.
У широкому значенні адміністративно-процесуальний статус — це сукупність усіх закріплених у нормах адміністративно-процесуального права засобів, за допомогою яких визначається стан громадянина в адміністративному процесі.
Елементами адміністративно-процесуального статусу громадянина в широкому значенні слід визнати: а) адміністративно-процесуальний статус громадянина у вузькому значенні; б) правові принципи адміністративно-процесуального статусу громадянина; в) адміністративно-процесуальні гарантії забезпечення адміністративно-процесуального статусу громадянина; г) функції, права й обов'язки інших суб'єктів адміністративно-процесуальної діяльності, що стосуються громадян як її суб'єктів.
Структура адміністративно-процесуального статусу громадянина включає низку елементів, які, органічно взаємодіючи між собою, утворюють єдину, цілісну конструкцію.
Розглянемо ці елементи докладніше.
Адміністративно-процесуальна правоздатність є самостійним і необхідним елементом адміністративно-процесуального стану громадян. Вона виникає