Таким чином, на думку Н. В. Козлиной і Е. М. Берліна, критерії належної якості послуги можуть бути знайдені саме в корисних властивостях результату наданої послуги. Подібний підхід є надто спрощеним. Більше того, Н. В. Козлова і не претендує на те, щоб наявність або відсутність позитивного ефекту (користь) завжди служило критерієм якості правової послуги. Зворотна ситуація, а саме винесення судом рішення не на користь клієнта, не повинна, на її думку, завжди сприйматися як ознака неякісної роботи юриста. Тут присутній подвійний стандарт оцінки якості послуги, зручний, швидше за все, для професійного юриста.

Очевидно, що придбання замовником послуги яких-небудь «відчутних благ» через нетривалий час після надання послуги не може виступати надійним критерієм якості послуги, особливо в спірних ситуаціях. Інакше довелося б припуститися такої абсурдної речі, як масових позовів батьків, що сплатили навчання своїх дітей в коледжах або ліцеях, після чого їхні діти все ж таки не змогли пройти по конкурсу в престижний вуз - до цих учбових закладів.

Більш-менш точні критерії якості послуги можуть бути встановлені лише у вигляді наступного правила: виконавець зобов'язаний забезпечити максимальний збіг очікувань замовника і тієї діяльності, яка буде здійснена виконавцем, виключити або попередити про всі можливі перешкоди, які можуть спотворити бажаний ефект. У даний час для підвищення якості послуг, що надаються, незамінну роль відіграє комп'ютерне (або аналогічне) моделювання майбутнього результату послуги.

Проте пропонований підхід до формалізації якості послуги (моделювання результату) має «природні» межі. Моделювання застосовується лише відносно так званих «напівробіт-напівпослуг». Абсолютно безсиле моделювання результату освітніх, звичайних медичних (окрім операції пластичної хірургії, ортопедичних і стоматологічних операцій), консультаційних, правових і багатьох інших послуг.

Можливо, тому сучасний законодавець віддає перевагу іншому способу формалізації послуги - детальному врегулюванню самої процедури надання деяких послуг, встановленню всіляких правил, стандартів діяльності і т.п. Одночасно якість процесу надання послуги забезпечується за допомогою інструментів ліцензування окремих видів діяльності, стандартизації, сертифікації деяких послуг ( в т.ч. устаткування, використовуваного при наданні послуги, витратних матеріалів).

Окремого дослідження вимагають випадки залучення адвоката до участі в справі за призначенням повноважних органів:

прокуратури, слідчого або суду. В даному випадку між адвокатом і клієнтом договірних відносин не виникає, проте це не означає, що юридична допомога може бути надана неналежним чином.

Залучення адвоката до здійснення своїх функцій за призначенням оформляється письмовим документом повноважної посадової особи і є, по своїй суті, розпорядчим актом. Такі відносини характеризуються наявністю владних повноважень між посадовою особою і адвокатом. Відносини ж між адвокатом і клієнтом будуть в цьому випадку будуватися на підставі закону. Згідно ЦК України зобов'язання можуть виникати з договору, закону і т. ін., для якості надання юридичної допомоги неважливо, як виник обов'язок адвоката надати юридичну допомогу - вона повинна бути надана належним чином з застосуванням знань права і добросовісним відношенням до своїх обов'язків.

Відповідальність адвоката перед клієнтом за неякісно надану юридичну допомогу випливає з цивільно-правових відносин між адвокатом і клієнтом і носить цивільно-правовий характер. До неї застосовуються загальні правила і принципи, на яких будується відповідальність за цивільним законодавством. Відповідальність адвоката перед клієнтом за неякісну юридичну допомогу здійснюється у формі відшкодування збитків, стягнення неустойки або відсотків за користування чужими грошовими коштами.

2.3. Страхування відповідальності адвокатів

Об'єктом страхування відповідальності адвокатів є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його обов'язком в порядку, встановленому законодавством, відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілим третім особам, у зв'язку із здійсненням страховиком діяльності в якості юриста і адвоката.

Страховим випадком є визнання страхувальником (з письмової згоди страховика) пред'явленій до нього збоку потерпілих третіх осіб претензії або вступ у силу рішення суду, що встановлює обов'язок страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб в результаті ненавмисної професійної помилки, недбалості або упущення, допущеного при наданні страхувальником (його працівником) юридичних послуг.

Під професійними помилками, недбалістю і упущеннями розуміють:

необгрунтоване застосування норм права для врегулювання правовідносин (оформлення операцій, консультації по галузях права, представлення інтересів клієнтів і т.п.) третьої особи, що уклала із страхувальником договір на юридичне обслуговування;

пропуск термінів касацій (скарг);

неправильне оформлення документів (запитів і т.д.);

неповідомлення третьої особи про наслідки вчинюваних юридичних дій, що спричинило через юридичну необізнаність третьої особи заподіяння їй шкоди;

втрата або псування документів, отриманих страхувальником від клієнта для здійснення своєї діяльності;

неправомірне розголошування відомостей, оголошення документів, які сталі відомі страхувальнику (його працівникам) в процесі надання ним юридичних послуг.

При настанні в період страхування страхового випадку страховик відшкодовує:

1. шкоду, заподіяну майну третіх осіб;

2. необхідні і доцільні витрати страхувальника після попереднього з'ясування обставин настання страхового випадку і ступеня винності страхувальника;

3. необхідні і доцільні витрати страхувальника із зменшення шкоди, заподіяної ним третім особам.

Страхувальнику відшкодовуються витрати, здійснені тільки після письмового погодження із страховиком.

Страховою сумою є узгоджена страхувальником і страховиком грошова сума (Ліміт Відповідальності), виходячи з якої, встановлюються розміри страхової премії і страхової виплати.

Договір страхування укладається на термін дії страхованого Контракту або на відповідний період професійної діяльності.

ВИСНОВКИ

Отже, закони про адвокатуру здебільшого встановлюють дисциплінарну відповідальність адвокатів.

Дисциплінарні комісії можуть засновуватись як при місцевих колегіях (палатах), так і в самому Союзі