(колегії, палаті) адвокатів. Законодавчі акти по-різному трактують їхню мету, але як правило, це – розгляд скарг, справ щодо адміністративних проступків адвокатів; дій, що нанесли шкоду порядку або репутації колегії адвокатів чи інституту адвокатури в цілому; дій, що протирічать закону про адвокатуру та нормам професійної етики.
До речі, за законом Республіки Бєларусь цими повноваженнями також володіє Міністерство юстиції.
Справа може бути порушена за заявою органів адвокатського самоврядування – територіальних колегій (палат), що діють від Союзу (колегії, палати) адвокатів держави, а також на основі скарг, отриманих від осіб, які користувалися послугами даного адвоката, й стосуються конкретного проступку. Порушення справи відбувається, як правило, після перевірки характеру й тяжкості проступку протягом певного періоду (від 7 до 30 днів).
Заходи дисциплінарного характеру найчастіше розробляє Союз адвокатів або місцева колегія, але нерідко їх регламентують самі закони про адвокатуру. Традиційно видами дисциплінарного стягнення є:
зауваження (попередження);
догана;
відрахування з Союзу (колегії, палати) адвокатів;
заборона займатися адвокатською діяльністю строком до одного року (в Японії – до двох років).
Що до останнього дисциплінарного стягнення, то його наявність пов’язана з процесуальним законодавством. Це обумовлюється тим, що в деяких державах процесуальне законодавство (так само, як і закон про адвокатуру), визначаючи статус представника особи в процесі, надає значну кількість прав саме адвокатам. Тому, застосування до останнього вказаного виду стягнення, дійсно, призводить до негативних наслідків – неможливості в певних випадках здійснити повноцінний захист. Якщо ж у країні положення (статус) адвоката відрізняється від статусу іншого представника особи лише двома – трьома правомочностями, то таке стягнення є неконцептуальним, оскільки практично не створює реальних ускладнень у наданні адвокатом правової допомоги. Отже, запровадження цього стягнення в другому випадку потребуватиме внесення певної кількості змін до процесуального законодавства.
Крім наведених видів дисциплінарних стягнень, зустрічаються також:
сувора догана;
наказ про виключення з місцевої колегії;
виключення з місцевої колегії;
виключення з Союзу адвокатів;
виключення з адвокатури (що тягне за собою анулювання ліцензії).
Рідко, але можливо серед указаних стягнень зустріти штрафи. Однак включення їх до системи дисциплінарних стягнень є юридично невірним, оскільки за своєю характеристикою вони не є дисциплінарними. Штрафи належать до матеріальної відповідальності, яка передбачається прямо чи опосередковано через обов’язок страхування ризику відповідальності.