Не підлягають допиту як свідки: захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; представники потерпілого, цивільного позивача та відповідача за такого ж роду обставинами. Нагадаємо, що захисник має право побачення з підзахисним наодинці, а закон містить гарантії збереження в таємниці змісту таких бесід.

Не можуть бути допитані як свідки також особи, які з причини своїх психічних або фізичних вад не здатні правильно сприймати обставини справи, а отже, давати про них достовірну інформацію [9, c. 32-33].

Не можна не відмітити і той факт, що у відповідності з міжнародною декларацією про права людини ніхто не може бути примушений і не зобов'язаний свідчити проти самого себе. Тому, з одного боку, свідок може відмовитися відповідати на-запитання, якщо відповіді на них викривають його самого у вчиненні злочину або можуть покликати за собою шкідливі для нього наслідки. З іншого боку, якщо громадянин підозрюється у вчиненні злочину, то він, видимо, не повинен допитуватися як свідок і попереджатися при цьому про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань або за давання явно неправдивих показань, інакше це й буде «примусом до свідчення проти самого себе». До того ж, нова Конституція України (ст. 63) визначила: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів...».

Предметом свідоцьких показань можуть бути будь-які фактичні обставини, що відносяться до даної справи, у тому числі обставини, що характеризують особистість обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого та взаємовідносини свідка з ними (ч. 2 ст. 68 КПК України). Свідок дає показання про обставини, сприйняті ним як безпосередньо, так і з інших джерел, наприклад, зі слів іншої особи або з будь-якого документа. В останньому випадку свідок повинен вказувати джерело, з якого йому стали відомі повідомлювані обставини. Тут діє положення: «Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме» (ч. З ст. 68 КПК України).

Предметом свідоцьких показань можуть бути також відомості довідкового характеру про обставини, які самі не мають доказового значення, але необхідні для розслідування справи.

Особа, якій відомі будь-які обставини справи, має бути допитана як свідок і не може мати іншого процесуального стану, крім стану свідка. Остання вимога знайшла своє відображення в законі. В силу п. 2 ст. 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді справи, якщо він брав участь у ній як свідок. Статті 58 та 60 КПК України поширюють це правило на прокурора, слідчого та на особу, яка провадить дізнання.

У практиці частими є випадки, коли працівники міліції, будучи свідками злочинів (спекуляції, порушення правил про валютні операції, збуту вкраденого або наркотиків тощо), самі затримують підозрюваного і провадять дізнання у справі. Це є грубим порушенням закону.

Умовою доброякісності свідоцьких показань є також психічна повноцінність свідка. Нездатність особи в силу психічних вад правильно сприймати ті або інші явища та давати про них показання позбавляє її можливості бути свідком (п. 2 ст. 69 КПК України).

Перешкодою до допиту громадянина як свідка може бути також наявність у нього деяких фізичних вад, через які він не здатний правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, та давати про них показання.

Не можуть бути допитані як свідки також:

- захисник обвинуваченого - про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника;

- адвокат, представник професійної спілки та іншої громадської організації - про обставини, які стали йому відомі у зв'язку з виконанням ним обов'язків представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача (ст. 69 КПК України),

Свідок повинен з'явитися за викликом органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду і давати повні та правдиві показання про відомі йому обставини справи (ст. 68, 70, 302, 303 КПК України). Неявка свідка без поважних причин дає підстави застосувати до нього привід або штраф (ст. 70, 135, 136 КПК України).

За злісне ухилення від явки за викликом або за відмову від давання показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 179 КК України, а за давання явно неправдивих показань – за ст. 178 КК України.

Слід зазначити, що порушення справи щодо свідка, потерпілого, експерта або перекладача за явно неправдиві показання або висновок чи за неправильний переклад може мати місце лише одночасно з постановлениям вироку у справі.

Свідок також зобов'язаний: не розголошувати даних попереднього слідства без дозволу слідчого (ст. 121 КПК України), не виходити із зали суду без дозволу особи, яка головує (ст. 303 КПК України), не входити в стосунки з іншими свідками по тій самій справі (ст. 167 КПК України).

Свідок має певні права, здійснення яких максимально гарантує доброякісність його показань:

- давати показання рідною мовою;

- написати свої показання власноручно;

- вимагати внесення до протоколу допиту виправлень та доповнень (ст. 170 КПК України); мати при собі нотатки, коли показання торкаються будь-яких розрахунків та даних, які важко тримати в пам'яті;

- приносити скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора.

Свідок, який не досяг 16-річного віку, не несе відповідальності за відмову від давання показань та за явно неправдиві показання, але йому роз'яснюється обов'язок говорити тільки правду.

Закон забороняє домагатися показань