Далі у числі засобів забезпечення трудової дисципліни ст. 140 КЗпП називає заохочення за сумлінну працю. Заохочення за сумлінну працю не зводиться до застосування заходів заохочення, передбачених ст. 143-146 КЗпП. Воно може вживатися також у рамках преміальної системи оплати праці. Очевидно, це — таке заохочення, яке виходить за межі статті, що коментується.

Частина друга ст. 140 КЗпП побічно приписує створювати в трудових колективах обстановку нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки Обов'язок працівників проявляти таку вимогливість обмежена трудовою функцією і системою технологічних зв'язків між працівниками. Було б неправильним вважати, що стаття, яка коментується, припускає проведення на роботі щоденних мітингів з метою засудження порушників трудових обов'язків.

Застосування заходів дисциплінарного і громадського впливу розглядається такий захід, котрий не може вживатись щодня. Такі заходи можуть вживатися лише "стосовно окремих несумлінних працівників" "у необхідних випадках".

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до погреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП).

Більш детально основні обов'язки власника розкриваються у п 12 Типових правил. Ці обов'язки власник несе як сторона трудового договору і трудових правовідносин. За виконання перелічених обов'язків власник несе відповідальність перед працівником, а також перед державою.

І все ж власник не позбавляється спроможності перерозподілити названі обов'язки між посадовими особами підприємства. За виконання таких обов'язків посадові особи несуть відповідальність перед власником, а у передбачених законом випадках — і перед державою.

Обов'язок правильно організувати працю робітників і службовців розкривається як забезпечення таких умов, щоб кожен працював за своїм фахом і кваліфікацією, визначеними трудовим договором, мав закріплене за ним робоче місце, своєчасно до початку роботи був ознайомлений зі встановленим завданням та забезпечений роботою протягом усього робочого дня (зміни), забезпечення здорових і безпечних умов праці, справного стану інструменту, машин, станків та іншого устаткування, а також нормальних запасів сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для безперебійної і ритмічної роботи (підпункт "а" п. 12 Типових правил)

Обов'язок власника створити умови для росту продуктивності праці у підпункті "б" п. 12 Типових правил розкривається як обов'язок впроваджувати найновіші досягнення науки, техніки і наукової організації праці, здійснювати заходи з підвищення ефективності виробництва, якості роботи та продукції, що виробляється, скорочення застосування ручної малокваліфікованої важкої праці, поліпшення організації та підвищення культури виробництва.

З метою створення умов для зростання продуктивності праці на власника покладаються обов'язки розвивати бригадні форми організації праці (це було даниною часу і втратило, на наш погляд, сьогодні практичне значення), розвивати суміщення професій та інші форми інтенсифікації праці, організовувати вивчення, поширення та запровадження передових способів і методів праці (підпункт "в" п. 12 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників та службовців підприємств, установ, організацій) [10].

Власнику також належить з метою створення умов для зростання продуктивності праці своєчасно доводити до виробничих підрозділів, бригад та ланок планові завдання, забезпечувати їх виконання з найменшими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, здійснювати заходи, спрямовані на більш повне виявлення та використаним внутрішніх резервів, забезпечення науково обґрунтованого нормування витрат сировини і матеріалів, енергії та палива, раціонального та економного їх використання.

На власника покладається обов'язок забезпечити суворе додержання трудової та виробничої дисципліни, постійно здійснювати організаторську, економічну та виховну роботу, направлену на її зміцнення, усунення витрат робочого часу, раціональне використання трудових ресурсів, формування стабільних трудових колективів; вживати заходи впливу до порушників трудової дисципліни, враховуючи при цьому думку трудового колективу (підпункт "є" п. 12 Типових правил).

Слід відмітити, що судова практика не надає юридичного значення діям власників, які не враховують думку трудового колективу при застосуванні до працівника заходів дисциплінарної відповідальності.

Підпункти "ж", "з", "й" п. 12 Типових правил розкривають зміст обов'язку власника неухильно додержувати законодавства про працю та правил охорони праці. Зокрема, власник зобов'язується покращувати умови праці, забезпечувати належне технічне обладнання всіх робочих місць І створювати па них умови праці, відповідно до правил з охорони праці (за відсутності таких правил власник, за узгодженням з профспілковим органом, вживає заходи, що забезпечують безпечні умови праці), вживати необхідних заходів з профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань працівників, забезпечувати відповідно до діючих норм та положень спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами Індивідуального захисту, постійно контролювати знання та дотримання працівником всіх вимог інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки.

На власника покладається також (підпункт "д" п. 12 Типових правил) обов'язок постійно вдосконалювати організацію оплати праці, підвищувати якість нормування праці, забезпечувати матеріальну зацікавленість працівників в результатах їх особистої праці та загальних підсумках роботи, забезпечувати правильне застосування діючих умов оплати та нормування праці, видавати заробітну плату в установлені строки. У тот же час прийшли в протиріччя з найновішим вітчизняним законодавством закріплені в Типових правилах обов'язки власника застосовувати колективні