Додаткові підстави для розірвання трудового договору.

ЗМІСТ

Стр.

Вступ 3

Розділ І Поняття та види підстав розірвання трудового договору 5

Розділ ІІ Додаткові підстави розірвання трудового договору 11

2.1. Розірвання трудового договору у випадку одноразового грубого порушення трудових обов’язків окремими категоріями працівників 12

2.2. Розірвання трудового договору у випадку винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати 16

2.3. Розірвання трудового договору у випадку винних дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу 18

2.4. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи 22

2.5. Інші додаткові підстави розірвання трудового договору згідно проекту Трудового кодексу України 23

Висновки 26

Список використаних джерел 28

Вступ

Зміни всієї системи суспільних відносин, що відбуваються в Україні у зв’язку з формуванням ринкових відносин та соціально-економічних перетворень, і тою чи іншою мірою пов’язані з працею. Виникла величезна низка проблем різної визначеності, що повинні вирішуватись засобами трудового права. А правове регулювання трудових відносин в Україні залишається сферою, яка досить тривалий час знаходиться в стані переходу від радянської до ринкової систем. До останнього часу ця сфера регулюється Кодексом законів про працю в Україні від 1971 року. За тридцять років Кодекс зазнав близько 50 змін, найрадикальніші з яких були здійснені з часу здобуття Україною незалежності.

В 1991 вносяться найбільш кардинальні зміни, пов’язані із переходом України до ринкової економіки. Йшлося про відмову від тотальної зайнятості, визнання безробіття та заснування державної політики зайнятості. Запроваджувалися такі інструменти політики, як сприяння підвищенню кваліфікації, перепідготовці безробітних громадян, залучення безробітних до громадських робіт.

Реалізація права на працю ставала можливою за умови укладання трудового договору. Запроваджувалась система вирішення трудових спорів та соціального страхування. Закладались основи соціального партнерства та укладання колективних договорів (угод) між власником підприємства та профспілкою. Повноваження профспілок стають дедалі ширшими. Профспілковий орган може вимагати звільнення керівництва підприємства у разі порушення умов колективного договору чи трудового законодавства. Звільнення працівника не можливе без погодження із профспілкою. Профспілкові діячі отримують додаткові гарантії захисту від дисциплінарних стягнень та звільнення. Загалом при звільненні роботодавець зобов’язувався виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячної зарплати. Захист заробітної плати передбачав такі гарантії, як встановлення урядом обов’язкового для підприємств всіх форм власності мінімальної зарплати на рівні прожиткового мінімуму, а також встановлення розміру та форм оплати праці у колективному договорі.

Крім забезпечення права на працю, важливого значення набувають питання гарантування прав роботодавців. Зокрема їх право на розірвання трудового договору. Термін припинення трудового договору є найбільш широким за обсягом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства у зв’язку зі смертю та ін.

Розірвання трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Враховуючи складність та багатоаспектність питань, пов’язаних з припиненням трудового договору та звільненням працівника, особливого значення набуває наукове висвітлення даного питання. В цій курсовій роботі детально буде розглянуто підстави розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників.

Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, що вміщують чотири підрозділи, висновків та списку використаних джерел.

Розділ І Поняття та види підстав розірвання трудового договору.

Термін припинення трудового договору є найбільш широким за обсягом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства у зв’язку зі смертю та ін.

Розірвання трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Звільнення – термін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін «звільнення» застосовується також до всіх випадків припинення трудового договору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за таких умов:

1) з передбачених у законі підстав припинення трудового договору;

2) з дотриманням певного порядку звільнення з конкретної підстави;

3) є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин (розпорядження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони – суду, військкомату).

Підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передбачає загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП) [2].

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві та з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Про зміну власника підприємства і права працівників. Частина 3 ст. 36 КЗпП передбачає: «У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40)» [2].

Тобто, зміна власника не тягне за собою обов’язкового звільнення працівників. Таке може статися лише у разі, якщо новий власник буде провадити скорочення чисельності працівників або скорочення штату працівників. При цьому слід наголосити на нових положеннях КЗпП.

Законом України від 5 квітня 2001 р. № 2343 внесено зміни до статті 49-4 КЗпП, згідно з якими ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть