Передбачено звільнення за вчинення аморального проступку працівником, який виконує не тільки виховні функції , а і щодо якого законом ставиться вимога високої моральності, зокрема, не при виконанні трудових обов'язків (п. 5 ч. 2 ст. 109). Визначення аморального проступку у законопроекті не розкривається.

Висновки

Отже, проаналізувавши вищевикладений матеріал, можна зробити ряд висновків і узагальнень:

- підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору;

- всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати залежно від двох критеріїв:

1) виду юридичного факту, який є причиною припинення;

2) волевиявлення яких саме суб’єктів спричинило припинення трудового договору.

- за першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв’язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим – у зв’язку з певними юридичними діями: взаємним волевиявленням сторін; ініціативою працівника; ініціативою власника або уповноваженого ним органу; ініціативою третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушенням правил прийняття на роботу.

- трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можуть бути розірвані власником з його ініціативи лише на підставах, визначених законом і з дотриманням визначеного в законі порядку.

- загальні підстави для звільнення з ініціативи власника передбачені у ст. 40 КЗпП, а додаткові підстави для розірвання трудового договору з окремими категоріями працівників за певних умов – у ст. 41 КЗпП. На загальних підставах може бути звільнений будь-який працівник, що працює за трудовим договором. Причому підстави, передбачені у ст. 40 КЗпП, містять як винні дії працівника (наприклад, пункти 3, 4, 7, 8 ст. 40), так і ті, в яких вини працівника немає (наприклад, звільнення за п. 1, 2, 5, 6 ст. 40). На відміну від такого «змішаного» підходу, ст. 41 містить лише винні підстави для чітко визначених категорій осіб (одноразового грубого порушення трудових обов’язків особами вказаними в ч.1 ст. 41 КзПП, винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу, вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи). Слід взяти до уваги, що працівники, перелічені у ст. 41 КЗпП, можуть бути звільнені з ініціативи роботодавця й з підстав ст. 40 КЗпП за наявності відповідних умов.

- у визначених законом випадках працівник має право на виплату вихідної допомоги при звільненні. У більшості випадків звільнення працівників з ініціативи роботодавця потребує згоди профспілкового комітету підприємства на таке звільнення. Не можна звільняти працівника у період його відсутності у зв’язку з хворобою або перебуванням у відпустці. При звільненні з ініціативи роботодавця необхідно, крім видачі працівникові трудової книжки і проведення з ним розрахунку, ще й копію наказу про звільнення для можливості його оскарження.

- припинення трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника. У наказі й трудовій книжці причина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Список використаних джерел:

Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, с. 141.

Кодекс Законів про працю від 10 грудня 1971 року // ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375

Закон України Про оплату праці // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 17, ст.121

Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, №45, ст.397

Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 14, ст.170

Закон України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 3, ст. 17

Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992р. // Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 8, ст.56

Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» 07.06.2001р. // Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 33, ст. 175

Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997р. // Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 53, ст.793

Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 52, ст.490

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад від 4 лютого 1994 р. » // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 40, ст.290

Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994р. № 170.

Положення про проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1999 р. № 1571.

Положення про порядок проведення атестації державних службовців, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1922.

Положення про порядок проведення атестації лікарів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 грудня 1997 р. № 359.

Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2003. – 725 с.

Гирич О.Г. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: Вілбор, 2004 –