Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Інститут громадянства: пробеми та перспективи

Вступ

Розділ 1. Поняття інституту громадянства в Україні

1.1. Поняття громадянства

1.2. Історія розвитку інституту громадянства

2. Принципи громадянства

3. Підстави та порядок набуття громадянства

4. Підстави припинення громадянства України

5. Повноваження державних органів України у вирішенні питань громадянства

Висновки

Список використанї літератури

Вступ

У науковій літературі, юридичних документах широко застосовуються поняття “людина”, “особа”, “громадянин”, кожне з яких має своє, лише йому притаманне значення. Поняття “людина” означає біосоціальну істоту, тобто одну з форм земного життя, яка має здатність мислити, створювати і використовувати для задоволення своїх потреб знаряддя праці, володіє членороздільною мовою і може нормально розвиватись лише за умови широкого і тісного спілкування з собі подібними.

Поняття “особа” характеризує людину як суб’єкта, що має притаманні лише цій конкретній людині індивідуальні ознаки: рівень інтелекту, моральні та інші якості, сформовані в ході її суспільного життя, і яка усвідомлює себе членом спільності собі подібних, і відповідним чином корегує свою поведінку, щодо правил, вироблених цією спільністю.

Однак, на нашу думку, найбільш тісний зв’язок із суспільством та державою має громадянин. Під ним розуміють людину, яка перебуває у сталих, тобто необмежених у просторі і часі, зв’язках з конкретною державою, які знаходять своє юридичне втілення в наявності у неї відповідного громадянства. Саме громадянство обумовлює поширення на особу всіх конституційних прав і обов’язків і змушує державу забезпечувати реалізацію і захист прав та інтересів таких осіб як на своїй території, так і за її межами. Це поняття розкриває державно-правові характеристики особи, вказує на її належність до певної держави, на існування між ними певних юридичних зв’язків, які для особи виступають у формі прав, свобод і обов’язків, тобто її правового статусу.

Громадянство, як і більшість інших інститутів Конституційного права України має свої принципи. Щодо нього законодавством передбачено особливий порядок набуття та припинення, а також інші питання пов’язані з цими процедурами. Саме висвітлення їх є основним завданням даної роботи.

Розділ 1. Поняття інституту громадянства в Україні

1.1. Поняття громадянства

Основна частина населення України — це особлива категорія фізичних осіб — громадян. Правовий статут їх істотно відрізняється від статусу інших осіб, які проживають в країні.

Громадянство — це такий правовий зв'язок особи з державою, який не обмежений у часі і просторі, ґрунтується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і, як наслідок, обумовлений взаємними правами та обов'язками громадян і держави у випадках, зазначених у законі.

Згаданий зв'язок полягає у поширенні на згадану особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання.

Проте, громадян не можна розглядати лише як сукупність осіб, які проживають на території держави, оскільки за цією ознакою утворюється населення країни — категорія демографічна, а не правова.

Не можна визнати громадянами і всіх осіб, на яких поширюється влада держави, оскільки вона є обов'язковою рівною мірою і для іноземних громадян, які проживають на її території.

Юридичні норми, за допомогою яких регулюються питання громадянства, поділяються на такі групи:

1. Провідне місце серед них посідають норми Конституції (статті 4, 25 та 26 Конституції).

2. Закони про громадянство України, які регулюють на основі Конституції всі питання, пов'язані з громадянством. Такими законами є закони України "Про громадянство України" від 8 жовтня 1991 р. (вступив у силу 13 листопада 1991 р.), "Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. і чинний Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 p., який відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

3. Підзаконні акти, які регулюють процесуальні та інші питання, що безпосередньо пов'язані з громадянством України.

4. Питання громадянства України регулюються також міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

1.2. Історія розвитку інституту громадянства

Поняття „громадянин” виникло ще за середньовіччя, коли в результаті подіту праці виникають міста, а в них складається суспільно-політичний лад із своїм інститутом середньовічного містового громадянства. Тоді поняття „городянин” ототожнювалося з поняттям „громадянин”, як синонімом вільної людини, яка наділена визначальною повнотою політичних і майнових прав.

Пройшло чимало часу, поки наприкінці XVIII - на початку XIX ст. громадянство стало предметом правового регулювання, тільки тоді почав формуватися інститут громадянства, який відповідає сьогоденню.

Протягом тривалого часу у вітчизняній літературі громадянство визначалось як належність особи до держави, а інколи - при визначенні поняття громадянства - держава порівнювалася з організацією, яка має фіксований склад членів, а громадянство - із членством у такій організації. В радянській літературі громадянство визначалось як особливий політико-правовий зв'язок особи з державою, який базується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином і який реалізується в поширенні на таку особу суверенної влади держави незалежно від місця проживання.

У цих визначеннях відображена концепція примату держави над особою, а це, звичайно, є не досить вдалим. Тому що, по-перше, людина не належить державі: громадянство - стійкий юридичний зв’язок особи і держави. По-друге, це й не членство конкретної людини в держава, адже держава - не асоціація людей.

Першими кроками на шляху становлення інституту громадянства України після проголошення незалежності нашої держави був Закон ”Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991р., у


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10