г) конвоювання після затримання засудженого, який скоїв втечу.

Наручники застосовуються до засуджених у положенні “руки за спиною”.

Кожні дві години здійснюється перевірка стану здоров’я засуджених до яких застосовані наручники.

Наручники знімаються за наказом осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або наказом начальника, вищого за посадою.

Про застосування наручників складається акт. Особи, які припустилися необґрунтованого застосування наручників, несуть за це відповідальність.

Порядок і підстави застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили

Особовий склад установи має право самостійно застосовувати сльозоточиві речовини, гумові кийки та фізичну силу у разі:

а) захисту персоналу установи та самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

б) припинення масових заворушень і групової непокори з боку засуджених;

в) відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби установи або звільнення їх у разі захоплення;

г) затримання або доставлення засуджених, які вчинили грубі порушення режиму тримання, до ДІЗО, ПКТ, ОК або карцеру, якщо зазначені особи чинять опір особовому складу чергової зміни або якщо є підстави вважати, що вони можуть завдати шкоди оточуючим або собі;

ґ) припинення опору особовому складу чергової зміни, варті, адміністрації установи;

д) затримання засуджених, які скоїли втечу з місць позбавлення волі;

є) звільнення заручників.

Про застосування сльозоточивих речовин, гумових кийків та фізичної сили працівник складає рапорт, який розглядається начальником установи або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та додається до особової справи засудженого.

Забороняється застосування сльозоточивих речовин та гумових кийків до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю працівників установи або інших осіб, чи збройного нападу. Забороняється нанесення ударів гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а пластиковим кийком типу “тонфа" — по голові, шиї, сонячному сплетенні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, копчику, крім випадків реальної загрози життю та здоров’ю персоналу установи та засуджених.

Перевищення повноважень із застосування цих засобів тягне за собою відповідальність, установлену законодавством.

Порядок і підстави застосування гамівної сорочки

Застосування гамівної сорочки належить до крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише тоді, коли інші заходи щодо припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезультатні.

Гамівна сорочка застосовується тільки за вказівкою начальника установи або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності ЧПНУ і обов’язково під наглядом медичного працівника. Вказівка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який буйствує, перебуває до заспокоєння, але не більше двох годин.

Гамівна сорочка застосовується в ізольованому приміщенні (ДІЗО, карцері, окремій камері ПКТ або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергової зміни.

До вагітних жінок, неповнолітніх, засуджених похилого віку або інвалідів першої та другої груп гамівна сорочка не застосовується.

Кожний випадок застосування гамівної сорочки документується у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Департаменту.

Особи, які припустилися необґрунтованого застосування гамівної сорочки, несуть за це відповідальність.

Порядок і підстави застосування вогнепальної зброї

Вогнепальна зброя як винятковий захід застосовується у разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників установ виконання покарань або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо припинити зазначені дії.

Забороняється застосовувати зброю до неповнолітніх засуджених та жінок, крім випадків учинення ними групового або збройного нападу, який загрожує життю і здоров’ю персоналу колонії чи інших осіб, або збройного опору.

Про кожний випадок застосування вогнепальної зброї адміністрація установи зобов’язана негайно повідомити прокурора.

Порядок застосування вогнепальної зброї визначається законодавством.

Задача

Згідно статті 39-1 Виправно-трудового кодексу засудженим, яких тримали у виправно-трудових колоніях загального режиму, колоніях-поселеннях усіх видів і виховно-трудових колоніях, дозволялись короткострокові виїзди за межі місць позбавлення волі на строк не більше семи діб, не включаючи час, необхідний для проїзду в обидва кінці (не більше п’яти діб), у зв’язку з винятковими особистими обставинами: смерть або тяжка хвороба близького родича, яка загрожує життю хворого; стихійне лихо, яке завдало значної матеріальної шкоди засудженому або його сім’ї.

Дозвіл на короткостроковий виїзд давався начальником виправно-трудової установи за погодженням з прокурором, з урахуванням особи і поведінки засудженого.

Враховуючи вказані положення ВТК України, засудженому доцільно надати можливість короткострокового виїзду у зв’язку з хворобою родича. Згідно ст. 39-1 ВТК час перебування засудженого поза межами виховно-трудової установи зараховувався до строку відбування покарання, тому оформлення документів щодо його звільнення необхідно проводитись 5.12.1997 (тобто після повернення на територію установи відбування покарання), оскільки цього дня спливає термін відбування покарання згідно вироку суду. До цього часу засуджений вважається таким, що відбуває покарання. Оформлення документів 1.12.1997 року є неправомірним, оскільки означатиме, що покарання ним не відбуте в повній мірі.

Правова характеристика особистого селянського господарства.

Відповідно до Закону України Про особисте селянське господарство 15 травня 2003 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 29, ст.232)

Поняття ОСГ:

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у