житлової та громадської забудови власник може здійснювати будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель як для себе особисто, так і для надання квартир та інших об'єктів у найом чи в оренду за відповідну плату. Власник може надавати земельні ділянки цієї категорії земель в оренду для будівництва зазначених будівель орендарями. Землі оздо-ровчого чи рекреаційного призначення власник на зазначе-них умовах може використовувати для профілактики захво-рювань і лікування людей, а також для організації відпочин-ку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях промисловості і транспорту власник має право здійс-нювати будівництво підприємств, об'єктів залізничного, морсь-кого, річного, автомобільного та інших видів транспорту, для розміщення на таких землях основних, допоміжних будівель та споруд з метою забезпечення відповідної діяльності. У та-кому самому порядку власники земельних ділянок мають право самостійно вирішувати питання про господарювання особисто або шляхом надання земельних ділянок в оренду за договором оренди чи на інших засадах.
За загальними нормами цивільного права одержання пло-дів і доходів є одним із способів набуття права на річ, яка при-носить плоди, приплід тварин, доходи, якщо інше не передба-чено договором власника з іншою особою. Право власника на використання земельної ділянки з метою одержання від цьо-го корисних властивостей землі є одним із способів набуття права власності на результати землеробства, зокрема на по-сіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироб-лену сільськогосподарську продукцію. Винятком є право влас-ності орендаря на посіви, насадження і продукцію, вироблену на орендованій земельній ділянці, а також право землекорис-тувача на продукцію, вироблену ним на державній і кому-нальній земельній ділянці, яка надана йому у постійне чи тимчасове користування.
Право власника на використання для власних потреб наяв-них на земельній ділянці загальнопоширених корисних копа-лин, торфу, лісових насаджень, водних об'єктів, інших корис-них властивостей землі здійснюється на умовах та в поряд-ку, встановлених цим Кодексом, а також Кодексом України про надра від 27 липня 1994 р.1, Лісовим кодексом України від 21 січня 1994 р.2, Водним кодексом України від 6 червня 1995 р.3 з наступними змінами і доповненнями та іншими законодавчими актами.
Право власника земельної ділянки на відшкодування збитків передбачається цим Кодексом, а також цивільним, трудовим, адміністративним і кримінальним законодавством.
Так, згідно зі ст. 156 цього Кодексу власникам землі від-шкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (ви-купу) сільськогосподарських угідь та деяких інших земель для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським та лісо-господарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сіль-ськогосподарських угідь та інших земель для інших видів ви-користання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь та інших земель; г) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використан-ня стан; ґ) неодержання доходів за час тимчасового викорис-тання земельної ділянки.
Власники земельних ділянок мають право споруджувати на своїх земельних ділянках жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди в порядку та на умовах, передбачених цим Кодексом, а також законами «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 p. і «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.2
Право на будівництво зазначених об'єктів реалізується влас-никами на землях житлової та громадської забудови. Викорис-тання земель житлової та громадської забудови здійснюється власниками земельних ділянок відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельногосподарського устрою з дотриманням держав-них стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забу-дови (статті 38, 39 ЗК України). Земельним законодавством встановлено право власників землі споруджувати спеціальні будівлі поза межами земель житлової та громадської забудови. Це стосується права на будівництво об'єктів, необхідних для використання земельних ділянок за цільовим використанням, наприклад, на землях природно-заповідного фонду (ст. 43), оздоровчого призначення (статті 48, 49), рекреаційного при-значення (статті 51, 52), водного фонду (ст. 58), промисловості, транспорту, зв'язку тощо (статті 65—77).
Законом України «Про основи містобудування» встановле-но, що право на забудову земельних ділянок, наданих для міс-тобудівних потреб, здійснюється після виникнення права влас-ності чи права користування земельною ділянкою та після одержання дозволу на виконання будівельних робіт (ст. 22).
Власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці пору-шення не пов'язані з позбавленням права володіння земель-ною ділянкою, і відшкодування шкоди. Відновлення поруше-них прав здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) віднов-лення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодуван-ня заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.
Підстави відшкодування збитків власникам земельних ді-лянок визначені в ст. 156 ЗК України. Відшкодування збит-ків, заподіяних власникам землі, здійснюють органи вико-навчої влади, місцевого самоврядування, громадяни та юри-дичні особи, діяльність яких обмежує права власників землі або погіршує якість земель. Порядок визначення та відшко-дування збитків власникам землі встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 157 ЗК України). Незалежно від того, що ЗК України передбачає позасудовий порядок відновлення прав власника землі та відшкодування шкоди, власник зе-мельної ділянки має право звернутися з позовом для вирішен-ня спірного питання безпосередньо до суду (ст. 8 Конституції України).
Права землекористувачів земельних ділянок поширюються як на фермерські господарства, так і на державні сільськогосподарські підприємства.
Землекористувачі, якщо інше не передбачено зако-ном або договором, мають право:
а) самостійно господарювати на землі;
б) власності на посіви і насадження сільськогосподарсь-ких та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;
в) використовувати