з кри-ниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окре-мими особами та без надання відповідних дозволів. Що ж стосується спеціального водокористування, то відповідно до статей 48, 49 ВК України такий вид водокористування являє собою забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них відпрацьованих вод. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних пот-реб населення, а також для господарсько-побутових, ліку-вальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористу-вання здійснюється на підставі дозволу.
Відповідно до п. 1 ст. 95 ЗК України до прав землекористу-вачів у сфері реалізації інших майнових і немайнових прав належать такі права: власності на посіви і насадження сільсь-когосподарських та інших культур, на вироблену сільськогос-подарську продукцію; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; на спорудження жилих будинків, ви-робничих та інших будівель і споруд.
Право власності на посіви і насадження сільськогосподар-ських та інших культур, вироблену сільськогосподарську продукцію означає, що землекористувачі мають право воло-діти, користуватися та самостійно розпоряджатися посівами і насадженнями сільськогосподарських та інших культур на земельній ділянці, що належить їм на праві користування, а також виробленою на ній сільськогосподарською продукцією рослинного та тваринного походження. Таке право може бути реалізоване, як правило, на землях сільськогосподарського призначення, що надаються для здійснення виробництва то-варної сільськогосподарської продукції або задоволення влас-них потреб землекористувачів.
Право землекористувачів на відшкодування збитків у ви-падках, передбачених законом, означає, що тільки законом має бути визначений перелік таких випадків.
Відповідно до ст. 156 ЗК України землекористувачам від-шкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення сільсь-когосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогоспо-дарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогос-подарських угідь, лісових земель та чагарників для інших ви-дів використання; встановлення обмежень щодо використан-ня земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподар-ських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
На наданій у користування земельній ділянці з урахуван-ням умов її надання та цільового призначення землекористу-вачі мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (наприклад, ферми, млини, комори то-що). Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки може реалізувати таке право лише за умови згоди на це орендодавця.
Даний перелік прав землекористувачів не є вичерпним, а може уточнюватися залежно від категорії земельної ділянки та умов її надання. Так, орендар як тимчасовий землекорис-тувач має право здійснювати у встановленому порядку за зго-дою орендодавця зрошувальні, осушувальні, інші меліоратив-ні роботи, будувати ставки та водойми (пп. 4, п. 1, ст. 23 Зако-ну України «Про оренду землі»).
Відповідно до п. 2 ст. 95 ЗК України порушені права земле-користувачів підлягають відновленню в порядку, встановле-ному законом.
Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких пору-шень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'я-зані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Угода між орендарем Осипенком та дирекцією державного сільськогосподарського підприємства є неправомірною, оскільки згідно статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебува-ють у державній власності (а саме в такій власності перебуває земельна ділянка державного с/г підприємства), здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Провадження у відносинах, що здійснюються при передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, виникають між орендарями, тобто особами, що мають право на одержання земельної ділянки в оренду, і орендодавцями, тобто власниками землі: громадяна-ми і юридичними особами, а також органами виконавчої вла-ди і органами місцевого самоврядування, що представляють суб'єктів права державної власності та права комунальної влас-ності на землю.
Перелік осіб, які мають право на одержання земельних ділянок в оренду, визначений у ст. 93 ЗК України. Згідно з цією нормою орендарями землі можуть бути громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни і особи без гро-мадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання і організації, а також іноземні держави.
Орендарі набувають право на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 p. Орендодавець за плату передає орендареві на підставі договору оренди земельну ділянку у володіння І користування для господарського використання на обумовле-ний договором строк.
Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є рішення орендодавця. У разі набут-тя права на оренду земельної ділянки на конкурсних засадах підставою для укладення договору оренди є результати кон-курсу чи аукціону.
Договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Згідно з Законом «Про оренду землі» (ст. 13, ч. 3) договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально. Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами тако-го договору є:
1) об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки). Це означає, що в оренду може передаватися лише земельна ділянка, яка відведена власникові в натурі (на міс-цевості) і на яку громадянину чи юридичній особі видано дер-жавний акт про право власності на землю;
2) термін договору оренди;
3) орендна плата (розмір, індексація,