у спеціальних лікувальних закладах. На даний час в Україні не створено лікувальних закладів, які мали б усі можливості для забезпечення спеціального лікування й відповідного трудового режиму щодо осіб, які засуджені до іншого покарання, ніж позбавлення волі та обмеження волі, і за вироком суду підлягають примусовому лікуванню. Що стосується алкоголіків і наркоманів, то на практиці ця категорія засуджених проходить антиалкогольне (протинаркотичне) лікування у спеціалізованих лікувальних закладах органів охорони здоров’я (стаціонарних спеціалізованих наркологічних диспансерах, наркологічних відділеннях при психіатричних лікарнях, а також поліклінічних, амбулаторних наркологічних кабінетах при наркологічних та психоневрологічних диспансерах) [18, c. 351].
З урахуванням підстав застосування примусового лікування в порядку ст. 96 до спеціальних лікувальних закладів не можуть бути віднесені ЛТП (для хронічних алкоголіків) і спеціалізовані лікувальні (для дорослих) та лікувально-виховні (для неповнолітніх) заклади, призначені для примусового лікування від наркоманії. Не можна вважати такими і центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.
Кримінальне законодавство, на відміну від адміністративного, традиційно не встановлює строків примусового лікування алкоголіків і наркоманів. Видається, що ці строки мають бути однаковими, тобто не можуть перевищувати дванадцяти місяців (з урахуванням продовження строку примусового лікування).
Висновки
Отже, примусові заходи медичного характеру – це надання згідно рішення суду психіатричної допомоги в примусовому порядку особі, що скоїла суспільно небезпечну дію чи бездіяльності, яке підпадає під ознаки діяння, з метою обов’язкового лікування психічно хворого, охорони прав і законних інтересів його та інших осіб, а також попередження скоєння цією особою нових суспільно небезпечних діянь.
За рішенням суду можуть призначатися такі примусові заходи медичного характеру як:
надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Значення примусових заходів медичного характеру полягає в тому, щоб захистити суспільство від психічно хворих і одночасно забезпечити безпеку їм самим. Для забезпечення прав і законних інтересів осіб, стосовно яких ведеться провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру необхідно враховувати такі особливості: наявність, характер та ступінь небезпечності психічного розладу у особи до, в момент і після скоєння суспільно небезпечного діяння, якщо до встановлення факту психічного розладу у особи воно утримувалось під вартою, то за поданням прокурора суд приймає рішення про переведення особи в психіатричний стаціонар, якщо ці особи скоїли злочин у співучасті, то справа повинна бути виділена в окреме провадження, по таким справам обов’язкова участь законного представника даних осіб, в якості якого виступають близькі родичі, а за їх відсутності – органи опіки та піклування, також обов’язкове проведення судово – медичної експертизи.
Список використаних джерел
1. Нормативні акти
Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.
Кримінальний кодекс Української РСР в редакції від 1960 року.
Кримінально-процесуальний кодекс України, затверджений Законом від 28.12.60 р. // [http://www.rada.gov.ua/].
Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року N 1129-IV // [http://www.rada.gov.ua/].
Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. // [http://www.rada.gov.ua/].
Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.
Інструкція про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини. Затверджена наказом МОЗ, МВС, ГП, МЮ № 307/680/21/66/5 від 10 жовтня 1997 р.
Постанова ПВС № 2 від 19 березня 1982 р. Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру”.
2. Науково-методична література
Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К., Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.
Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Ін Юре, 2004. – 1196 с.
Кримінальне право України. Загальна частина. Під ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. К.-Х. Юрінком Інтер-Право. - 2001.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина. — К.: А.С.К., 2001.
Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України. Загальна частина. Під. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. К., Форум, 2001р.
Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму ВСУ на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Під ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К., “Каннон”, 2001р.
Савченко А.В. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Атіка, 2004. – 488 с.
ЗМІСТ
Стр.
Вступ 3
Розділ 1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру 4
1.1. Примусові заходи медичного характеру 4
1.2. Інші види психіатричної допомоги 6
Розділ 2. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру 13
Розділ 3. Види примусових заходів медичного характеру 14
Розділ 4. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру 17
4.1. Підстави продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру 18
Розділ 5. Примусове лікування 23
Висновки 26
Список використаних джерел 27