виконують інші функції відповідно до законодавства.

До складу піклувальних рад входять представники громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадяни [17].

Педагогічна рада виховної колонії є постійно діючим колегіальним органом виховної колонії, головним завданням якого є розгляд питань та надання пропозицій адміністрації виховної колонії щодо організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, удосконалення навчально-виховного процесу.

3. Персональний склад педагогічної ради затверджується наказом начальника виховної колонії терміном на один рік.

4. Педагогічна рада розглядає відповідні матеріали та вносить пропозиції начальнику виховної колонії з питань:

організації навчально-виховного процесу у виховній колонії;

узагальнення досвіду організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, підготовки відповідних рекомендацій;

підготовки та проведення культурно-масових заходів серед засуджених;

надання методичної та практичної допомоги старшим вихователям, вихователям та іншим працівникам соціально-психологічної служби;

організації підвищення психолого-педагогічної майстерності персоналу виховної колонії;

взаємодії з громадськими та державними організаціями у питаннях ресоціалізації засуджених;

переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії та залишення таких засуджених для подальшого відбування покарання у виховній колонії у порядку, установленому статтями 147,148 Кримінально-виконавчого кодексу України ;

застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;

узяття на профілактичний облік злісних порушників установленого порядку відбування покарання та організації індивідуально-профілактичної роботи з ними;

зняття з профілактичного обліку засуджених, які були взяті на облік як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання;

переведення засуджених до дільниці соціальної адаптації в порядку, установленому статтею 94 Кримінально-виконавчого кодексу України;

переведення до дільниці ресоціалізації осіб, які після переведення до дільниці соціальної адаптації припустилися порушення встановленого режиму тримання;

застосування до засуджених заходів заохочення або стягнення;

надання засудженим права відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії в порядку, установленому статтею 144 Кримінально-виконавчого кодексу України ;

заохочення представників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об’єднань громадян та окремих громадян, осіб з числа персоналу виховної колонії за активну участь у забезпеченні навчально-виховного процесу [17]

Арештні доми та слідчі ізолятори

Місця, порядок і умови виконання та відбування покарання у виді арешту

Особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження. На них поширюється дія Кримінально-виконавчого кодексу України та цих Правил.

Засуджені відбувають увесь строк покарання в одному арештному домі чи слідчому ізоляторі в окремих постах або секціях [28, c. 184-186].

Переведення засудженого з одного арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для забезпечення його особистої безпеки, а також за інших виняткових обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі.

Підставою для тримання осіб, засуджених до арешту, є тільки вирок суду, який набрав законної сили.

Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, установленими кримінально-виконавчим законодавством України, та тримаються в окремих камерах по 3-10 осіб в одній камері.

У разі необхідності та з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку іншого засудженого чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за вмотивованою постановою начальника установи їх можуть тримати в одиночних камерах.

Засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов:

чоловіків — окремо від жінок;

неповнолітніх — окремо від усіх інших категорій засуджених;

засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;

засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, — окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі;

засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, — окремо від інших засуджених;

іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, - окремо від інших засуджених.

При розміщенні засуджених у камерах обов’язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи [19].

Висновки

Отже, підводячи підсумки викладеного у роботі матеріалу можна прийти до таких основних висновків:

Існуюча сьогодні система органів та установ виконання кримінальних покарань дещо відрізняється від тієї, яка існувала до прийняття нині чинних Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів. Так, згідно Виправно-трудового кодексу УРСР до установ виконання покарань належали виправно-трудові колонії, тюрми, виховно-трудові колонії. Виправно-трудові колонії поділялись на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності, колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, колонії загального режиму, посиленого режиму, суворого режиму, особливого режиму;

Із прийняттям Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів в системі органів та установ виконання кримінальних покарань в Україні відбулись певні зміни, які на нашу думку, в основному відповідають основним положенням, закріпленим у вказаних нормативно-правових актах нормам щодо видів покарань та порядку їх застосування;

Органами виконання покарань згідно чинного законодавства є: Державний департамент України з питань виконання покарань, його територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;

Установами виконання покарань є: арештні доми, кримінально-виконавчі установи відкритого та закритого типу, спеціальні виховні установи. У межах, визначених Кримінально-виконавчим кодексом та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють Державна виконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон;

Основною особливістю сучасної структури органів та установ виконання покарань є та, що не всі вони стали об’єктом нормативно-правового закріплення у Кримінально-виконавчому кодексі України, де вказується лише в основному їх призначення та види. Правовий статус їх визначено також у законах “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, “Про державну виконавчу службу”, Положенні про Державний департамент України з питань виконання покарань та ін.

Список нормативно-правових актів:

Конституція України (1)

Кримінальний кодекс України (2)

Кримінально-процесуальний кодекс України (3)

Кримінально-виконавчий кодекс України (4)

Виправно-трудовий кодекс Української РСР, затверджений