курсова робота з кримінології

на тему:

“Характеристика суб’єктів спеціально-кримінологічної профілактики та законодавства у сфері попередження злочинності неповнолітніх”

ПЛАН

Стр.

ВСТУП 3

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СУБ’ЄКТІВ СПЕЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НЕПОВНОЛІТНІХ 5

2. УПОВНОВАЖЕНИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ, РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ КОМІТЕТ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ АРК І СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ 7

2.1. Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх 11

3. КРИМІНАЛЬНА МІЛІЦІЯ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ 16

4. СПЕЦІАЛЬНІ УСТАНОВИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ 21

4.1. Приймальники-розподільники для неповнолітніх 21

4.2. Виховні колонії 26

5. УСТАНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЯКІ ЗВІЛЬНИЛИСЬ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ 30

5.1. Загальноосвітня школа соціальної реабілітації 30

5.2. Професійне училище соціальної реабілітації 35

5.3. Центр медико-соціальної реабілітації неповнолітніх 40

ВИСНОВКИ 44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46

ВСТУП

Запобігання злочинності – це здійснювана державними органами і громадськістю діяльність, що повинна носити системний характер як за комплексом заходів, так і за колом суб'єктів, які її здійснюють, спрямовану на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію причин та умов злочинності, окремих її видів та конкретного злочину. Така діяльність повинна ґрунтуватися на поєднанні заходів двох рівнів — загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики. При цьому здійснення спеціально-кримінологічних запобіжних заходів, що безпосередньо спрямовані на нейтралізацію причин та умов злочинів, покладається на ціле коло суб'єктів профілактичної роботи.

Важливим компонентом єдиної системи запобігання злочинності виступає профілактика злочинності неповнолітніх. Останній властиві всі закономірності, які характеризують запобіжну діяльність взагалі. Так, вона здійснюється на тих самих рівнях, у тих самих видах і формах, що й профілактика в цілому. Однак запобігання злочинності неповнолітніх має й свою специфіку, обумовлену особливостями даного виду злочинності. Ці відмінні риси пов'язані, насамперед, з віком злочинців, який визначає соціально-психологічні особливості цієї категорії осіб та їх статус у суспільстві.

Зрештою, організація та проведення роботи з профілактики підліткової злочинності повинна спиратися на дві обставини. По-перше, в силу того, що особистість неповнолітнього перебуває в стадії формування, її злочинні прояви чутливіші до заходів протидії їм, ніж поведінка дорослих злочинців. Звідси, запобіжні заходи краще спрацьовують саме в роботі з першою категорією осіб. По-друге, процес становлення і розвитку особистості неповнолітнього злочинця відбувається здебільшого протягом тривалого часу і має певні закономірності, знання яких дає змогу своєчасно помітити відхилення у моральному формуванні підлітка й запобігти вчиненню ним злочину.

Саме ці обставини стали основним предметом дослідження у даній роботі, у якій на підставі комплексного аналізу кримінологічної науки та законодавства України розкриваються основні аспекти функціонування суб’єктів спеціально-кримінологічної профілактики злочинності неповнолітніх.

1. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ СУБ’ЄКТІВ СПЕЦІАЛЬНО-КРИМІНОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:

Уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров’я;

центри соціально-психологічної реабілітації неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;

притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;

суди;

кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Під соціальним захистом неповнолітніх у цьому Законі слід розуміти комплекс заходів і засобів соціально-економічного та правового характеру, здійснення яких покладається на суб’єктів, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медичне обслуговування, надання матеріальної підтримки [15, c. 8].

Діяльність органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх здійснюється на принципах:

законності;

застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх;

гласності, тобто систематичного інформування про стан правопорушень серед неповнолітніх, роботу уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, Республіканського комітету у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим, служб у справах неповнолітніх і спеціальних установ для неповнолітніх у відкритій державній статистиці, засобах масової інформації;

збереження таємниці про неповнолітніх, які вчинили правопорушення і до яких застосовувалися заходи індивідуальної профілактики;

неприпустимості приниження честі і гідності неповнолітніх, жорстокого поводження з ними.

Служби у справах неповнолітніх створюються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування [3].

2. УПОВНОВАЖЕНИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ, РЕСПУБЛІКАНСЬКИЙ КОМІТЕТ У СПРАВАХ СІМ’Ї ТА МОЛОДІ АРК І СЛУЖБИ У СПРАВАХ НЕПОВНОЛІТНІХ

Головними завданнями Уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, Республіканського комітету у справах сім’ї та молоді Автономної Республіки Крим і служб у справах неповнолітніх є:

розроблення і здійснення самостійно або разом з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими організаціями заходів щодо забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх, запобігання вчиненню ними правопорушень; контроль за виконанням цих заходів;

координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх та організації роботи щодо запобігання бездоглядності і правопорушенням серед них;

здійснення контролю за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх, організацією