За другою ознакою курортні, лікувально-оздоровчі зони і курорти можна поділити на чотири основних види: бальнеологічні; грязьові; кліматичні; змішані. Території, на яких провідним природним лікувальним фактором є мінеральні води, що використовуються для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину відносяться до бальнеологічних. Якщо таким фактором виступають лікувальні грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування, то зони відносять до грязьових. Для кліматичних зон основним лікувальним фактором є сприятливий клімат, зумовлений географічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності та іншими особливостями. Території, що володіють кількома природними курортними і лікувальними факторами, належать до змішаних, наприклад, бальнео-грязевих, бальнеокліматичних, кліматогрязевих і т. ін.

З урахуванням цієї ознаки визначається медичний профіль (спеціалізація) курортів. За своєю спеціалізацією курорти поділяються на курорти загального призначення та спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.

Особливості управління у галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів

Управління у галузі використання і охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів тісно пов'язане з управлінням в області курортної діяльності і оздоровчого відпочинку.

Державну політику управління визначає Верховна Рада України шляхом законодавчого закріплення відносин у галузі використання і охорони курортних і лікувально-оздоровчих зон, розвитку курортів, визначення мети, головних завдань, напрямків, принципів і пріоритетів; встановлення нормативів і обсягів бюджетного фінансування; створення системи відповідних кредитно-фінансових, податкових та інших регуляторів розвитку курортної галузі; затвердження комплексних і цільових програм.

Управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері діяльності курортів належить:—

реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;—

забезпечення розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;—

встановлення норм і правил користування природними лікувальними ресурсами;—

організація ведення державного обліку природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів;—

проведення державної експертизи державних програм розвитку курортів і генеральних планів курортів, що мають державне значення, та їх затвердження;—

затвердження порядку ведення моніторингу природних територій курортів і порядку створення та ведення Державного кадастру природних територій курортів України і Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;—

вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів належить:—

реалізація державної політики у сфері діяльності курортів;—

розроблення і виконання державних програм та прогнозів розвитку курортів;—

координація діяльності курортних закладів (незалежно від форм власності), пов'язаної з використанням лікувальних ресурсів, а також діяльності підприємств, установ та організацій, які обслуговують курорти;—

участь у створенні Державного кадастру природних лікувальних ресурсів України;—

організація наукових досліджень з метою розширення курортного потенціалу держави та підвищення ефективності його використання;—

ведення Державного кадастру природних територій курортів України;—

вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері діяльності курортів належить:—

реалізація загальнодержавних і місцевих програм освоєння земель оздоровчого та рекреаційного призначення, генеральних планів (програм) розвитку курортів;—

здійснення контролю за раціональним використанням і охороною природних лікувальних ресурсів, природних територій курортів і прилеглих до них округів санітарної охорони курортів;—

вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належить:—

затвердження місцевих програм розвитку мінеральної сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;—

управління курортами місцевого значення відповідно до закону;—

погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;—

видача дозволів на користування природними лікувальними ресурсами місцевого значення;—

здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;—

внесення до відповідних органів виконавчої влади клопотань про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення;—

вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

Державне управління в галузі використання та охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон також здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України по водному господарству та інші уповноважені органи державної виконавчої влади.

Контроль за дотриманням правового режиму курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів та облік їх ресурсів здійснюють санаторно-курортні та лікувальні заклади як природокористувачі.

Особливості управління у галузі використання і охорони курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів виявляються і в процесі реалізації окремих функцій управління, таких як облік кількості та якості цих територій; державний моніторинг природних курортних, лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів; охорона курортних, лікувально-оздоровчих зон, курортів; встановлення та контроль за дотриманням нормативів їх господарського використання тощо.

Правові форми використання курортних, лікувально-оздоровчих зон та курортів

Курортні, лікувально-оздоровчі зони та курорти використовуються для організації санаторно-курортної, лікувально-оздоровчої та інших видів рекреаційної діяльності.

Використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів здійснюється шляхом експлуатації корисних для профілактики і лікування громадян екологічних, економічних, культурних властивостей як природних лікувальних, оздоровчих ресурсів і факторів, так і власне території.

На визначення правових форм використання таких територій впливає форма власності на землі оздоровчого призначення, частиною яких вони є. Землі оздоровчого призначення перебувають у державній власності і не можуть передаватися в колективну і приватну власність (ст. 4 Земельного кодексу України), тому правовими формами використання курортних, лікувально-оздоровчих зон і курортів може бути лише користування, у