Таким чином, можна зробити висновок, що здійснення прокурором у суді процесуальної функції обвинувачення - це практична реалізація тих висновків, до яких він прийшов у результаті нагляду за досудовим слідством. Державне обвинувачення ґрунтується на діяльності органів розслідування, зусиллями яких обвинувачений, викритий у вчиненні злочину, і повинен стати перед судом. Надійшовши до суду, обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному висновку, втілюється в життя за допомогою інших чинників у стадії судового слідства.

Отже, сукупність форм і методів реалізації в суді обвинувальної функції створює поняття "підтримання державного обвинувачення".

Обвинувачення, і перш за все державне обвинувачення, - це стрижень, навколо якого в судовому розгляді концентруються зусилля всіх його учасників. Обвинувачення, сформульоване в обвинувальному висновку і подане прокурором до суду, являє собою основний і єдиний предмет судового дослідження. Для перевірки правильності обвинувачення викликаються в суд обвинувачений, потерпілий, свідки, експерти; проводяться різні судові дії; заслуховуються думки сторін; забезпечується певний порядок і послідовність у дослідженні доказів.

Розглядаючи питання про постановлення вироку, суд повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має це діяння склад злочину і чи винний у його вчиненні підсудний. Тому можна однозначно стверджувати, що перевірка правильності й обґрунтованості обвинувачення і прийняття рішення по суті - одне з головних завдань, яке стоїть перед судом.

2. Участь прокурора в судовому слідстві

Прокурор, підтримуючи державне обвинувачення в суді, бере активну участь у перевірці та дослідженні доказів, доводить наявність усіх тих обставин, які відповідно до закону підлягають доказуванню, а також усі зазначені в обвинувальному висновку.

Можна впевнено констатувати, що і загальні положення криміналістичної тактики, і тактичні прийоми здійснення окремих судово-слідчих дій спрямовані на вирішення завдань доказування, а конкретніше - на збирання, перевірку, дослідження й оцінку доказів. У зв'язку з цим тактику обвинувачення неможливо розглядати інакше, як із позиції доказування, що здійснює обвинувач. Доказування досудове, у якому він бере участь як адресат доказування; доказування під час судового слідства, де він виступає як суб'єкт доказування, а адресатом є суд; доказування, що закінчується його обвинувальною промовою та реплікою, ґрунтуються на матеріалах як досудового слідства, так і судового розгляду. Допомагаючи суду встановити істину, прокурор повинен проявити ініціативу та наполегливість у виявленні та поданні доказів, які мають істотне значення для з'ясування обставин справи, а також причин і умов, що сприяють вчиненню злочину. Під час судового слідства допитуються потерпілі, підсудні, свідки, експерти, оглядаються речові докази, проводяться експертизи, оглядаються й оголошуються документи, а також виконуються інші слідчі дії.

У ході судового розгляду кримінальних справ прокурор зобов'язаний виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

Послідовність проведення судового слідства законом не регламентовано, тому суд, вислухавши прокурора й інших учасників процесу, визначає порядок дослідження доказів (ст. 299 КПК).

Прокурор першим висловлює свою думку про порядок дослідження доказів, тому йому необхідно, готуючись до судового процесу, детально продумати, а потім запропонувати суду черговість дослідження доказів. Це особливо важливо, коли в суді розглядаються багатоепізодні справи або справи стосовно декількох підсудних.

Основним способом перевірки та дослідження доказів у суді є допит. Допитуючи підсудного, державний обвинувач має основною метою викрити підсудного, одержати дані, які підтверджують його вину. Стаття 299 КПК передбачає, що обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визначаються постановою судді чи ухвалою суду. Судове слідство - це етап судового розгляду, у якому суд і учасник судового розгляду при реалізації принципів кримінального процесу перевіряють обґрунтованість обвинувачення, яке пред'явлено підсудному, і досліджують усі докази його винності у вчиненні злочину. Всебічно, повно й об'єктивно проведене судове слідство забезпечує постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.

Версія обвинувачення і обвинувального висновку для суду мають попередній характер. Суд є самостійним у висуванні версій і дослідженні доказів. Він може розглядати версії, які досудове слідство визнало такими, що не підтверджуються, або версії, які зовсім не висувалися.

Суд має право піддавати повторному дослідженню обставини, які досудове слідство визнавало неістотними або такими, що не мають відношення до справи. Унаслідок цього він може прийти до іншого висновку, ніж слідчий і прокурор. Не виключена можливість, що суд визнає неістотним те, що досудове слідство вважало істотним. Відомо, що на судовому слідстві закладається фундамент вироку в справі. Прокурор повинен ужити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, щоб переконати суд у винності підсудного. Він повинен брати активну участь у дослідженні доказів, виявляти ініціативу і наполегливість у пошуках і наданні нових доказів, які мають істотне значення для встановлення дійсних обставин справи. Додержуючись об'єктивності, прокурор зобов'язаний здійснювати свою діяльність у суді так, щоб вона була спрямована на викриття винних у вчиненні злочину.

Підтримання обвинувачення в суді не самоціль, а один із важливих засобів боротьби зі злочинністю. Виконати покладені на державного обвинувача завдання в суді зможе лише той прокурор, який досконало вивчив матеріали кримінальної справи; знає чинне законодавство і практику його застосування; добре володіє методикою і тактикою дослідження й оцінки доказів; уміє при цьому використовувати дані психології, логіки та має необхідні морально-вольові, інтелектуальні та професійні якості. Крім того,