У практичній і науковій діяльності виникає питання про становище прокурора в судовому процесі, коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення: зберігається його статус державного обвинувача чи він перестає бути ним? Деякі науковці вважають, що процесуальний статус прокурора, якщо він відмовився від державного обвинувачення, зберігається, тобто він продовжує бути державним обвинувачем. Так, В.М. Савицький зазначає, що "прокурор, як і раніше, продовжує бути державним обвинувачем, його процесуальне становище зберігається без будь-яких істотних змін". Деякі науковці висловлюють іншу позицію. Г.Н. Агеєва ставить запитання: "Як же прокурор може залишатися державним обвинувачем, якщо він відмовився викривати підсудного перед судом?". А В.Т. Маляренко та І.В. Вернидубов зазначають, що, "проголосивши постанову про повну відмову від державного обвинувачення, він (прокурор) перестав бути державним обвинувачем, оскільки вже немає державного обвинувачення".

Якщо потерпілий чи його представник не згодні з позицією прокурора про закриття справи, то підтримання обвинувачення переходить до них. У такому випадку обвинувачення перестає бути державним, оскільки представник держави - прокурор - відмовився від нього. Воно стає приватним, незважаючи на те, що це справа публічного чи приватно-публічного обвинувачення. Такий вид обвинувачення не суперечить нормам Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 49 КПК у випадках, визначених кодексом, "потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах". У ст. 267 КПК це положення конкретизовано: "У разі відмови прокурора від обвинувачення потерпілий вправі вимагати продовження розгляду справи. У цьому випадку він підтримує обвинувачення".

Таким чином, якщо прокурор у судовому засіданні дійшов висновку, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він свою позицію викладає у вмотивованій постанові про відмову від державного обвинувачення. Така постанова для суду є обов'язковою.

5. Ознайомлення прокурора з протоколом судового засідання

Закон (ст. 88 КПК) установлює для прокурора, а також для учасників судового розгляду, які заявили клопотання про ознайомлення з протоколом, три доби з моменту одержання повідомлення про його виготовлення. Таким чином, прокурор має необхідний час на те, щоб ознайомитися з протоколом.

Це його обов'язок, який ґрунтується на вимогах Закону України "Про прокуратуру", ст. 25 КПК про те, що прокурор зобов'язаний своєчасно вжити передбачених заходів до усунення порушень закону, а також наказу Генерального прокурора України № 3 від 30 березня 2004 р.

На які питання повинен звертати увагу прокурор, ознайомлюючись із протоколом судового засідання? Перш за все, чи знайшли закріплення в протоколі відомості, які в обов'язковому порядку повинні, згідно зі ст. 87 КПК, фіксуватися.

Згідно з законом (ст. 88 КПК) зауваження щодо протоколу судового засідання мають право подати учасники судового розгляду, указавши на його неправильність чи неповноту. Головуючий розглядає зауваження на протокол і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність. У разі незгоди головуючого з зауваженнями, вони виносяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень повідомляються всі учасники судового розгляду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень. У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які подали зауваження, думки інших учасників судового розгляду; за необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він здійснювався; опитуються особи, щодо змісту показань яких подано зауваження. Суддя - постановою, суд - ухвалою за наявності до того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження.

Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи. Зауваження на протокол, подані з порушенням строків, постановою головуючого залишаються без розгляду і долучаються до справи.

Якщо прокурор не згоден з постановою (ухвалою) суду, який відхилив зауваження на протокол судового засідання, він може на підставі ст. 347 КПК зробити окреме подання. Строк подачі такого акта реагування - 15 діб з моменту проголошення вироку.

Таким чином, правовим засобом реагування прокурора на порушення закону при оформленні протоколу судового засідання є зауваження прокурора на протокол, а також окреме подання. Як свідчить практика, прокурори дуже рідко подають свої зауваження на протоколи судових засідань, що пояснюється здебільшого їх формальним підходом до ознайомлення з цим важливим процесуальним документом суду, на підставі якого апеляційна та касаційна інстанції дають оцінку законності й обґрунтованості судових рішень.

Пленум Верховного Суду України в Постанові "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" (постанова № 11 від 25 грудня 1985 p., із змінами, внесеними постановами № 3 від 4 червня 1993 р. та № 12 від 3 грудня 1997 р.) звертає увагу суддів на суворе додержання вимог статей 87, 88 КПК України. При цьому Пленум рекомендує апеляційним інстанціям при розгляді справ ретельно перевіряти додержання вимог кримінально-процесуального законодавства, не залишати без реагування жодного випадку таких порушень (пп. 21, 22 постанови Пленуму).

6. Апеляційне та касаційне подання прокурора

Згідно зі ст. 35 Закону "Про прокуратуру" прокурор повинен своєчасно вжити передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. Такі ж вимоги передбачено й у ст. 25 КПК України. Це означає, що прокурор району (міста) повинен організувати роботу з підтримання державного обвинувачення таким чином, щоб на кожне незаконне та необґрунтоване рішення суду був акт прокурорського реагування - апеляційне або окреме подання до апеляційного суду. Особи, які мають право направляти апеляцію на незаконне та необґрунтоване рішення суду, конкретно визначаються законом. Стаття 348 КПК надає право на апеляцію "прокурору,