Однією з головних умов ефективності операції по затриманню є раптовість її проведення. Вона необхідна для запобігання можливості не лише втечі злочинця, але і знищення ним речових доказів у момент, що передує операції по затриманню.

Місце затримання визначається способами учинення і маскування злочину. Ними можуть бути: транспорт (під час перевезення наркотику); квартира (у момент вчинення угоди купівлі-продажу, виготовлення опію-сирцю, кокнару, гашишу, споживання наркотиків, а також їх збереження); вулиця (при транспортуванні наркотику); плантація або ділянка з нелегальним посівом наркотиковмісних рослин, (у період посіву, опрацювання або збирання врожаю); фармацевтичні підприємства (під час виносу викраденого наркотику); аптека або лікувальна установа (при крадіжці або спробі отримати наркотичний засіб за підробленим рецептом).

При затриманні перевізників наркотичних засобів під час руху необхідно знати їхні маршрути пересування, а також хитрощі, до яких вони удаються з метою забезпечення своєї безпеки. Варто мати на увазі, що в автобусі найбільш розповсюдженим способом захисту перевізник обирає відмову від речей, в яких виявлено наркотик. З цією метою він намагається покласти ці речі таким чином, щоб їхня приналежність не була очевидною. Слідство повинно прагнути будь-що-будь довести, що власником цих речей є конкретний громадянин. Це питання вирішується особистим обшуком затриманого, допитом попутників і водія автобуса.

Затримання злочинця, що користується для перевезення наркотиків особистим транспортом, поєднане зі значними труднощами. При вимозі зупинитися винний нерідко продовжує рух, виграючи час, щоб звільнитися від вантажу, або чинить спробу сховатися, свідомо йдучи на будь-які порушення правил дорожнього руху. При такому варіанті виникає необхідність організації погоні в поєднанні з обов’язковою фіксацією дій пасажирів автомашини, інакше, навіть наздогнавши злочинців, у момент затримання можна не знайти обвинувальних доказів.

Затримання в приміщенні теж важко здійснити раптово, оскільки не завжди можна підійти до будинку непомітно. Злочинець, відчувши небезпеку, може за короткий час знищити всі речові докази. Отже, необхідно заздалегідь розробити план підходу, вивчити осіб, що мешкають у будинку або квартирі, де передбачається здійснити затримання. Треба враховувати, що наркомани, як правило, не діють поодинці. Вони виставляють осіб, що попереджають про можливість появи співробітників міліції. Оскільки затримання підозрюваного в квартирі, як правило, поєднується з провадженням обшуку, зручніше його здійснити в денний час, якщо звичайно ситуація, що склалася, не вказує на необхідність негайного затримання, незалежно від часу доби. В усіх випадках доцільно застосування спеціально підготовленого службово-розшукового собаки.

Тактика затримання злочинців на вулиці, площі, у сквері визначається безпекою навколишніх, оскільки не виключається опір з боку осіб, що затримуються. Не менш важливо провести затримання непомітно для навколишніх, тому що неподалік можуть знаходитися співучасники, спроможні миттєво попередити інших членів групи. Скупники нерідко слідують на значній відстані від спеціально найнятих перевізників. Відкрите затримання такого перевізника може попередити інших злочинців [33, с. 404].

Затриманню має передувати спостереження за підозрюваним. З урахуванням його результатів визначається момент проведення самої операції. З тактичної точки зору доцільно здійснити затримання в момент одержання наркотиків, якщо спостереженням буде, наприклад, установлено, що робітники аптеки, що видають наркотичні засоби, не пов’язані з особою, що їх одержує. У цьому випадку в затриманого будуть на руках або наркотики, або рецепт, за яким він мав намір їх придбати.

При затриманні необхідно подбати про виявлення осіб, котрі в процесі досудового слідства зможуть стати свідками злочинних дій затриманого. У момент затримання і провадження особистого обшуку треба звертати увагу на наявні документи, записи, рецепти і т. ін. З метою виявлення слідів ін’єкцій необхідно оглянути тіло затриманого (вени, руки, ноги, сідниці, пах).

З дотриманням необхідної обережності (позбавлення можливості переговорів злочинців між собою, знищення предметів, що можуть стати доказами в справі) затриманий доставляється в найближчий райвідділ, де відомості про вилучені речові докази заносяться в протоколи в присутності понятих. Вилучені предмети старанно описуються, поміщаються в окремі конверти й опечатуються. Поняті повинні розписатися на конвертах. У протоколі описуються: вага, колір вилучених наркотичних засобів, запах, а також тканина, папір, посуд, у яких вони знаходилися. При понятих у затриманих перевіряється вміст їхніх кишень. Бажано, щоб цю дію проводили поняті. Кишені варто вивернути, усі залишки різноманітних речовин упакувати в конверт, опечатати, дати розписатися понятим і затриманому. Крім того, необхідно в затриманого обстригти й упакувати нігті, а потім направити їх на хімічну експертизу. Не варто дозволяти затриманим курити, тому що сліди ін’єкцій можуть бути знищені недопалком, що горить. У кожному випадку затриманий негайно повинний бути направлений для освідування в наркологічний диспансер [31].

Допит підозрюваних (обвинувачуваних). На момент допиту підозрюваного найхарактернішими є такі тактичні ситуації: а) допиту передували оперативно-розшукові заходи, котрі дозволили зібрати інформацію про підозрюваних, їхні зв’язки, злочинну діяльність; б) допит провадиться в зв’язку з затриманням на гарячому і про особу немає майже ніяких відомостей.

У першій ситуації одним із напрямків підготовки до проведення слідчої дії є вивчення й оцінка оперативно-розшукових даних і можливість їх використання під час допиту. Оперативна інформація може вказувати на ступінь участі підозрюваних у злочині, характер дій