Оперативно-розшукові дані допоможуть оцінити отримані показання і визначити їхню достовірність безпосередньо при допиті. У випадку можливого розшифровування оперативних даних доцільно знайомити з ними слідчого тільки для орієнтування в обставинах злочину, без використання їх при допитах.

В другій ситуації, щоб уникнути відповідальності, затриманий часто дає помилкові показання про спосіб придбання наркотиків, приховує дані про себе, наявні зв’язки. Тому при підготовці до допиту оперативні співробітники повинні зібрати відомості про особистість затриманого, що дозволить слідчому проаналізувати їх і зіставити з обставинами затримання, появи в нього наркотиків, висунути найбільш перспективні версії, намітити питання і підготувати речові докази. У таких ситуаціях доцільно попередньо з’ясувати, яку позицію займе підозрюваний. Залежно від змісту його показань можуть скластися такі ситуації:

1) підозрюваний підтверджує свою причетність до злочину. Тут необхідно побудувати допит таким чином, щоб з’ясувати всі неточності в показаннях допитуваного, установити його зв’язки;

2) підозрюваний заперечує свою причетність до злочину. У цьому випадку варто використовувати всі наявні в розпорядженні докази, щоб спробувати одержати правдиві показання. Тут можливо застосування різноманітних тактичних прийомів;

3) підозрюваний відмовляється давати показання. Завдання слідчого – використовуючи тактичні прийоми і наявну інформацію, переконати допитуваного в неправильності зайнятої ним позиції [20, с. 193].

У перших двох випадках найбільш ефективним є метод деталізації показань та розроблений на його основі тактичний прийом, пов’язаний із використанням протиріч у показаннях. Якщо по одній справі мають бути допитані декілька підозрюваних, важливо визначити послідовність їхнього допиту. Це залежить від наявності в слідчого певних доказів, обсягу відомостей, якими володіють підозрювані, характеру їхніх взаємовідносин.

Нерівноправне становище окремих членів групи, особливо при розподілі прибутків, породжує внутрішньогрупові протиріччя, що необхідно враховувати під час допиту. Як правило, з одного боку, підозрюваний боїться дати правдиві показання через помсту з боку співучасників, а з іншого, – побоюється, що не давши показання першим, він втрачає для себе певні переваги. Зазначена закономірність може сприяти одержанню правдивої інформації і створює необхідні передумови для її використання. Тому першими допитуються ті особи, що здогадно мають намір давати правдиві показання, можуть повідомити про найбільш важливі обставини вчинення злочину.

При активному допиті одного з учасників групи варто з’ясувати деталі поводження підозрюваного, що передували його затриманню: як він з’явився на місці затримання, скільки часу знаходився там, з ким розмовляв і т. ін. Така деталізація питань створює в допитуваного уявлення про те, що інші співучасники злочину вже дали правдиві показання і йому вигідно все відверто розповісти, не чекаючи очних ставок.

Перед підозрюваними рекомендується поставити такі питання:

1) звідкіля і куди вони прямували;

2) де, коли і кому передбачалося доставити наркотик;

3) де виготовлявся наркотик (кількість, види);

4) якими цінностями (на яку вартість) заплатив скупник за наркотики;

5) джерела і канали одержання сировини і наркотиків;

6) які пристосування застосовувалися для його виготовлення;

7) хто брав участь у виготовленні, перевезенні, збуті наркотику;

8) хто є організатором злочинної групи;

9) імена, прикмети зовнішності спільників;

10) місця збереження наркотиків, схованки, паролі, засоби зв’язку зі спільниками і т. ін. [22, с. 370].

При допиті важливо простежити весь ланцюжок, що зв’язує джерело постачання наркотиків із місцем їхнього збуту вроздріб. Щодо осіб, на яких посилається підозрюваний, проводиться відповідна перевірка, насамперед оперативним шляхом.

Якщо затриманий знаходиться в стані наркотичного сп’яніння, його допит необхідно перенести, обмежившись бесідою, при цьому викликати лікаря-нарколога. Якщо в ході бесіди отримані які-небудь відомості, варто їх передати для перевірки і використання оперуповноваженими. Важливо врахувати, що не можна в обмін на «вдячні» показання давати або обіцяти наркотики. Допит затриманого можна проводити після огляду і за дозволом лікаря-нарколога. З’ясування спроможності підозрюваного (обвинувачуваного) давати показання, розуміти сутність і наслідки всіх проведених із його участю слідчих дій – обов’язкова умова успішного розслідування злочину. Крім того, може виникнути необхідність повторного допиту в зв’язку з надходженням від органів дізнання оперативної інформації, що дає можливість з’ясувати обставини, невідомі раніше.

Під час допиту рекомендується застосовувати звуко-, відеозапис. У цьому випадку слідчий може цілком зосередитися на проведенні допиту, більш ефективно застосовувати тактичні прийоми, а оперуповноважений, здійснюючи спостереження за допитуваним, може одержати інформацію, що на думку слідчого не має відношення до справи, але для подальших оперативно-розшукових заходів може виявитися корисною.

Об’єктами слідчого огляду у справах даної категорії можуть бути: помешкання, звідкіля були викрадені наркотичні засоби (аптеки, склади, лікарні); плантації, на яких вирощують індійську коноплю, мак; квартира, в якій мешкав наркоман, зберігав або вживав наркотики; усякого роду пристосування для виготовлення і вживання наркотичних засобів; лікарські і наркотичні засоби.

Допит свідків. У даній категорії справ можна виділити такі групи осіб, допитуваних у якості свідків: а) очевидці затримання на гарячому; б) родичі та знайомі підозрюваних; в) свідки, що є наркоманами; г) громадяни, що сприяють органам внутрішніх справ під час здійснення оперативно-розшукової роботи; д) оперуповноважені та слідчі.

При підготовці до допиту свідків, яким відомі обставини розслідуваного злочину (наприклад, затримання на гарячому при збуті наркотиків), органи дізнання надають допомогу слідчому в з’ясуванні їх взаємовідносин із підозрюваним особливостей їхньої особистості.

При наявності декількох свідків спочатку допитуються ті, хто може дати правдиві показання, а також ті, що є не зацікавленими особами. При допиті свідків, обізнаних про злочин