тампоном, змоченим у спирті, після чого висушити їх, упакувати (у конверти, пакети) і направити на дослідження.
Під час особистого обшуку варто враховувати ті хитрощі, до яких удаються окремі особи для приховання наркотиків та інших предметів. Оглядом одягу затриманого встановлюються наявність і локалізація часток наркотиків, що пристали, і їхніх напівфабрикатів (у кишенях, складках, вигинах, за підкладкою, в інших місцях); рецепти на придбання наркотиків. Старанно досліджується транспорт і речі затриманого, тому що в них обладнуються схованки для перевезення наркотиків (наприклад, термоси, фотоапарати, сигарети, продукти харчування тощо). Для приховання наркотиків в автомобілі часто використовуються важкодоступні порожнини в моторному відсіку і під приладовою панеллю, у сидіннях, багажному відділенні. Проте цей факт не виключає необхідності оглянути всі можливі місця приховання [3, с. 19].
При плануванні і проведенні обшуку в збувальників наркотиків співробітникам правоохоронних органів варто знати, що вони, як правило, основну партію наркотиків бережуть поза місцем проживання, наприклад, у камерах схову, на горищах, у підвалах, сараях, спеціальних схованках, тому необхідно обстежити ділянки місцевості, помешкання, що знаходяться за межами обшукуваної території.
До проведення обшуку усередині будинку співробітникам рекомендується оглянути його ззовні. Це необхідно для пошуку наркотиків, предметів або речових доказів, котрі підозрювані могли викинути у вікна або двері.
Ефективними тактичними прийомами, що сприяють провадженню обшуку в осіб, які займаються незаконними операціями з наркотиками, є: контролювання входу в приміщення (наприклад, місця для незаконного вживання наркотиків) на випадок появи наркоманів з метою їхнього затримання; охорона осіб, що обшукуються, та спостереження за ними з метою запобігти їхнім спробам знищити або позбутися від наркотиків чи інших предметів і документів, або втекти.
Співробітникам, що здійснюють обшук, варто побоюватися мін-пасток і вибухових пристроїв, установлюваних наркоділками. При виявленні подібних пристроїв, потрібно призупинити обшук і вжити заходів щодо їхнього знешкодження. Крім того, при обшуку в підпільній лабораторії по виробництву наркотиків варто пам’ятати, що найбільш поширеним хімікатом є ефір, який є важчим за повітря, через що він зосереджується насподі приміщення. З огляду на це необхідно перевіряти, чи щільно закриті ємності з ефіром, тому що від будь-якої іскри або сигарети може відбутися вибух.
Необхідно вилучати одяг підозрюваних, на якому можуть залишитися сліди наркотичних речовин.
Під час обшуку невеличкого судна варто оглядати порожнисті щогли, поруччя, простори між палубою і корпусом, шпангоутами або з’єднаннями, паливними баками і резервуарами для води і внутрішні порожнини всіх баків і резервуарів. Підпалубна частина також має бути оглянута, як і житлові приміщення (кубрики). Варто також оглянути спорядження для підводного плавання і рибальське приладдя.
В процесі обшуку варто сфотографувати або зробити відеозйомку наркотиків. Це особливо важливо, якщо вилучені значні партії наркотиків.
Виїмка може мати місце лише при наявності достатніх підстав, які дозволяють дійти висновку про перебування наркотиків та інших предметів і документів у певної особи чи в певному місці. У ситуації, коли інформація про місцезнаходження наркотиків надійшла з оперативних джерел, слідчому доцільно разом з органами дізнання розробити програму дій по забезпеченню конфіденційності цих джерел.
Рекомендується старанно оглядати вилучені в ході обшуку або виїмки наркотики, предмети, документи з обов’язковим складанням фототаблиць. У ряді випадків виникає необхідність у виїмці поштово-телеграфної кореспонденції: листів, телеграм, посилок. Вилучену кореспонденцію слід старанно вивчити разом з органами дізнання, тому що текст часом шифрується і має прихований зміст [22, с. 384].
Очна ставка. Як правило, особа, у якої було вилучено наркотичний засіб, в процесі розслідування відмовляється від того, що вилучений засіб належить їй, стверджує, що наркотик вилучено не безпосередньо в неї, а поруч – на підлозі, у сторонніх речах тощо. Тому слідчому бажано відразу після порушення кримінальної справи і проведення невідкладних слідчих дій вирішити питання про проведення очної ставки між працівниками міліції, які вилучили наркотик, і особою, у якої він був вилучений [20, с. 197].
Призначення експертиз. У ситуаціях, коли виявляються речовини, що здогадно можуть бути наркотиками, необхідно мати знання зовнішнього вигляду, форми й упакування найбільш поширених наркотичних засобів. Швидке виявлення таких засобів може бути здійснене за допомогою набору експрес-аналізатора «Наркотест», що дозволяє в будь-яких умовах проводити кольорові краплинні реакції, характерні для певних видів наркотиків. Проте варто пам’ятати, що за невеликим виключенням, точно визначити наркотик за зовнішнім виглядом, смаком, запахом або шляхом простого хімічного аналізу дуже важко, а той недоцільно, адже в зв’язку з недостатньою вибірністю кольорових реакцій використання експрес-аналізаторів являє собою лише попереднє дослідження. Тому, незалежно від результатів експрес-аналізу, для однозначної відповіді щодо приналежності вилученого об’єкта до наркотиків необхідно направити його на експертне (лабораторне) дослідження, тобто на криміналістичну експертизу, яка провадиться експертом у стаціонарних лабораторних умовах. Цю експертизу провадять експерти НДЕКЦ УМВС або Дніпропетровської філії Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Об’єктами цієї експертизи можуть бути наркотичні засоби, речовини, сировина, напівфабрикати, медичні препарати, предмети зі слідами наркотичних засобів [31].
Криміналістична експертиза (іноді її називають хімічною експертизою наркотичних засобів) дозволяє визначити, чи належить вилучена речовина (її сліди) до наркотичної, і якщо так, то до якого виду; в який спосіб виготовлено наркотик, який кількісний вміст наркотику в досліджуваній речовині; яке походження наркотику, місце зростання рослинної сировини; чи складали дані речовини єдине ціле; чи мають дані наркотичні засоби (речовини) спільну родову (групову) належність; чи є на предметі мікрочастинки (сліди) наркотичних засобів.
Комплексна судово-медична і судово-психіатрична експертиза (іноді її називають наркологічною експертизою) проводиться для вирішення таких питань: