Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності.

ПЛАН

ВСТУП с. 3

РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ с. 5

РОЗДІЛ 2. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ с. 11

РОЗДІЛ 3. НАСТУПНИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ с. 18

РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ с. 21

4.1. Особливості допиту потерпілого с. 21

4.2. Тактика інших слідчих дій с. 23

4.3. Призначення та проведення експертиз с. 25

РОЗДІЛ 5. ПРОФІЛАКТИЧНІ ДІЇ СЛІДЧОГО ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ с. 28

ВИСНОВОК с. 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ с. 31

ВСТУП

В сучасних умовах головною задачею криміналістичної науки та практики розкриття та розслідування злочинів є озброєння правоохоронних органів держави дієвими засобами і методами боротьби із злочинністю і ліквідація причин, що породжують її. При цьому на загальному фоні посилення боротьби зі злочинністю кримінально-процесуальне законодавство повинне зберігати вихідні тенденції розвитку судової, прокурорської і слідчої практики, пов'язані з демократизацією і гуманізацією кримінального судочинства, - посиленням гарантій, прав, законних інтересів і свобод особи, підвищенням ролі і незалежності суду при здійсненні правосуддя, розширенням і зміцненням інституту захисту по кримінальних справах, кореним поліпшенням прокурорської і слідчої роботи, створенням гарантій законності і справедливості процесуальних рішень.

Криміногенна обстановка в Україні продовжує залишатися достатньо складною. Такі суспільно-небезпечні діяння, як злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, в більшості випадків скоюються в умовах неочевидності. Певні труднощі викликає доказування події даного різновиду злочинів, винності особи в їх вчиненні, обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого і характеризують його особу, а також встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

На ґрунті злочинів проти статевої свободи та недоторканності осіб заподіюється моральна шкода не тільки потерпілому, але й суспільству в цілому. Ступінь суспільної небезпеки цих злочинів підвищується, коли вони скоюються групою осіб. Прояви статевого насильства негативно впливають на молодь, набувають великого резонансу в суспільній свідомості.

Враховуючи зазначене, особливо актуальним є дослідження поняття та змісту криміналістичної характеристики даного різновиду злочинів, аналіз обставин, що підлягають доказуванню, типові слідчі ситуації та версії, особливості порушення кримін6альної справи, невідкладні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи та особливості призначення та проведення окремих видів експертиз.

РОЗДІЛ 1

КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ

Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 152 КК, є найбільш тяжким злочином проти статевої свободи жінки [15].

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх характером, необхідністю детального вивчення не тільки обставин самої події і особи потерпілої, підозрюваних (обвинувачених), а й різноманітних сторін їх особистого життя, у тому числі інтимного. Складність розслідування злочинів, передбачених ст. 152 КК, полягає передусім у тому, що потерпіла, як правило, не хоче розголошення зґвалтування, яке мало місце, і в зв'язку з цим нерідко висуває клопотання про зберігання таємниці самої події від близьких та інших осіб (подруг, товаришів по роботі, членів родини).

Таке клопотання, іноді досить обґрунтоване, ускладнює в цілому процес розслідування. Складність розслідування цих злочинів обумовлюється й тим, що потерпіла, як правило, психологічно не підготовлена до викладення подробиць зґвалтування, на її поведінку часто впливають такі чинники, як сором, страх, що в свою чергу потребує особливого підходу до встановлення психологічного контакту між нею і слідчим.

Ускладнюється розслідування також тим, що потерпіла іноді тривалий час після зґвалтування не звертається із заявою до слідчих органів. Несвоєчасність подання заяви утруднює розшук злочинця і встановлення самого факту злочину. Однак і відразу після зґвалтування (внаслідок психічного чи фізичного стану) потерпіла, як правило, не може брати участь у деяких слідчих діях (пред'явленні для впізнання, очній ставці та ін.), дуже важливих для з'ясування обставин вчиненого злочину і провини злочинця [29, c. 274].

Нерідко потерпілими від зґвалтування є неповнолітні, а насильниками — особи, які проживають в одній з ними родині, де стосунки між дорослими бувають надзвичайно складними.

Особливо важко з'ясувати поведінку потерпілої, що передувала зґвалтуванню. Іноді вона у випадках, коли існує реальна можливість сексуального нападу, поводиться необережно, розв'язне. Така поведінка потерпілої може бути активною (вживання спиртного, відокремлення з насильником, прояви ласки) і пасивною (недостатньо активна протидія), що вводить насильника в оману.

Необхідно також враховувати, що після порушення кримінальної справи на потерпілу, як правило, робить вплив винний або його родичі (умовляння, обіцянка одружитися, пропонування грошей, подарунків тощо).

На практиці трапляються випадки, коли потерпілі в стадії розслідування викривають винуватця, дають свідчення про факт зґвалтування, але в судовому засіданні, під впливом родичів та інших зацікавлених осіб відмовляються від даних раніше показань [6, c. 304].

До криміналістичної характеристики як її елементи відносяться: а) спосіб вчинення та приховання злочину; б) найбільш характерні сліди, пов'язані з насильством; в) особа злочинця; г) особа потерпілої; ґ) місце і час вчинення злочину; д) обстановка злочину.

Спосіб вчинення зґвалтування визначений у диспозиції ст. 152 КК (з застосуванням фізичного насильства, погрози або з використанням безпорадного стану потерпілої), а найбільш поширеним способом приховання цього злочину є маскування насильника, замовчування про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбивство потерпілої, а іноді, навпаки, прагнення надати потерпілій першу допомогу.

Найбільш характерними слідами зґвалтування є розірваний одяг потерпілої, сліди