з'ясуванню, належить поведінка потерпілої. У ході розслідування необхідно встановити об'єктивні критерії її поведінки, тому що суд враховує це при призначенні міри покарання.
Підлягають встановленню й обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність винних, які повинні враховуватися у справах про зґвалтування.
РОЗДІЛ 2
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ СТАТЕВОЇ СВОБОДИ ТА СТАТЕВОЇ НЕДОТОРКАНОСТІ ОСОБИ
Справи про зґвалтування, передбачені ч. 1 ст. 152 КК, відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК порушуються не інакше як за скаргою потерпілої. У виняткових випадках справа може бути порушена прокурором і при відсутності скарги потерпілої. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи попереднього слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку. Така справа в разі примирення потерпілої з обвинуваченим закриттю не підлягає (ч. 3 ст. 27 КПК). За наявності обтяжуючих обставин (ч.ч. 2-4 ст. 152 КК) кримінальна справа порушується незалежно від скарги потерпілої.
В усній чи письмовій заяві про зґвалтування повинні міститися такі основні елементи:
1) попередження заявниці про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос (ст. 177 КК);
2) викладення обставин події;
3) чітко виражене прохання притягти насильника до кримінальної відповідальності;
4) роз'яснення санкцій ч. 1 ст. 152 КК і положень ст. 27 КПК про те, що після порушення кримінальна справа не може бути закрита за примиренням потерпілої з особою, яка вчинила зґвалтування [4, c. 316].
Хоча приводом до порушення кримінальних справ про зґвалтування, як правило, є заява потерпілої, однак одного цього приводу недостатньо. Необхідні певні об'єктивні дані, які свідчать про факт зґвалтування і вказують на ознаки злочину. Такі відомості можуть міститися в першу чергу в заяві потерпілої, але необхідно одержати дані й з інших джерел, які підтверджують подію злочину. Питання щодо достатності підстав для порушення кримінальної справи вирішується окремо у кожному конкретному випадку.
За наявності приводу та достатніх підстав справа повинна бути порушена. Однак іноді потрібна попередня перевірка, передбачена ст. 97 КПК. Мета перевірки — встановити факт зґвалтування та отримати додаткові дані, які свідчать про подію злочину. Перевірка не повинна підміняти розслідування і, як правило, проводиться шляхом відібрання пояснень від потерпілої та осіб, яким відомо про даний факт. При цьому з'ясовуються обставини самої події та докладні дані про зовнішність злочинця, якщо особа, яка вчинила злочин, потерпілій невідома.
Доцільно оголосити потерпілій про те, яке покарання може бути визначено судом щодо особи, яка здійснила зґвалтування, роз'яснити зміст відповідних статей КК. Необхідно також роз'яснити, що справи про зґвалтування без кваліфікуючих обставин порушуються виключно за заявою потерпілої, але не можуть бути припинені після подання такої заяви.
До вирішення питання про порушення кримінальної справи у порядку перевірки може бути здійснено огляд місця події, відібрано пояснення від особи, на яку потерпіла вказала як на насильника. При перевірці з'ясовують, чи дійсно зґвалтування мало місце. Перевірку не слід необґрунтовано розширювати та підміняти нею попереднє розслідування [25, c. 307].
Визначивши обставини, які підлягають з'ясуванню, слід розпочати проведення першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Перелік слідчих дій носить ситуаційний характер і визначається типовими слідчими ситуаціями.
Найбільш типові слідчі ситуації по цих справах такі:
потерпіла знайома з насильником (зустрічалася з ним, знає його в обличчя);
потерпіла незнайома з насильником, але запам'ятала його зовнішність і зможе його упізнати;
потерпіла незнайома з насильником і внаслідок раптовості нападу або вжитих ним заходів маскування не запам'ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе;
в разі зґвалтування групою осіб потерпіла знає одного з учасників злочину, а інших — ні;
один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись віч-на-віч з потерпілою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалості, турбування, намагався подати допомогу;
потерпіла добровільно погодилась на статеву близькість зі знайомим, але він, скориставшись цим, привів її туди, де чекала група осіб, які й вчинили групове зґвалтування [10, c. 438].
Початок розслідування ситуаційно залежить від фактору попередніх стосунків між потерпілою та насильником. Якщо особа, про яку йдеться в заяві потерпілої, знайома їй, то необхідні слідчі дії спрямовані на встановлення того, чи здійснила дана особа цей злочин. Якщо ґвалтівник потерпілій не знайомий, то перш за все потрібні такі слідчі дії, які сприятимуть встановленню його особи.
У системі першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів необхідно виділити такі, які по справах про зґвалтування рекомендується здійснювати без зволікання (інакше можуть бути безповоротно втрачені важливі докази або нагода негайно затримати злочинця): допит потерпілої, розшук та затримання підозрюваного, огляд місця події, виїмка та огляд одягу потерпілої і підозрюваного, призначення судово-медичної експертизи або освідування потерпілої та підозрюваного. Час, послідовність, спрямованість, сукупність оперативно-розшукових та слідчих дій обумовлені вихідними даними конкретної слідчої ситуації.
Початковий етап розслідування зґвалтування завершується тоді, коли зібрано достатньо доказів для висунення обґрунтованих слідчих версій про обставини вчиненого злочину та провину конкретної особи.
Найбільш типовими версіями при розслідуванні справ про зґвалтування є:
1) мало місце зґвалтування з використанням фізичного або психічного насильства або погрози його використання;
2) статевий акт був при добровільній згоді заявниці;
3) заява про зґвалтування є неправдивим доносом;
4) мало місце задоволення статевої пристрасті неприродним способом;
5) злочин не був закінчений (потерпіла зуміла захиститися), була лише спроба зґвалтування [23, c. 261].
Слід також побудувати і перевірити версії про вчинення зґвалтування однією особою або групою осіб, причому обов'язково по конкретних підозрюваних, якщо їх декілька. Основні версії, які повинні бути старанно перевірені щодо суб'єкта даного злочину, такі:
зґвалтування вчинено особою, на яку вказала потерпіла; потерпіла помиляється щодо