На проведення експертизи було передано історію хвороби потерпілого А. На мою думку, доцільно було б направити також і самого потерпілого. Виходячи з матеріалів справи така можливість була. 10 березня 2006 року його було допитано. Цього ж дня винесена постанова про призначення експертизи. Однак, сама експертиза була проведена із запізненням (14 квітня 2006 року), а тому при дачі висновків експерт міг лише опиратись на матеріали з історії хвороби. Невідкладне проведення експертизи (за участю потерпілого) дозволило б більш повно та об’єктивно дати відповідь на запитання: “Які тілесні ушкодження є на тілі А. та який механізм їх утворення?” Однак, присутність потерпілого, у будь-якому випадку, на мою думку, була необхідною.

Порядок проведення слідчих дій, на мою думку, дещо порушений. Неповнолітній Г. був допитаний останнім щодо інших учасників кримінального процесу. З тактичної точки зору його доцільно було б допитувати першим, оскільки, згідно рекомендацій щодо порядку проведення допитів, неповнолітні особи більш схильні до дачі правдивих показань та співробітництва з органами досудового слідства, а тому, як правило, допитуються першими.

Під час допиту потерпілого А. з метою відновлення у пім яті забутого слідчий застосовував тактичний прийом, який у криміналістичній літературі називають асоціаціями за схожістю та суміжністю. Задаючи запитання про час, коли потерпілий пішов з весілля, слідчий намагався відновити у пам’яті потерпілого орієнтовний час, коли сталась сутичка з обвинуваченими.

Під час провадження кожного допиту застосовувався тактичний прийом, який передбачає вільну розповідь допитуваного про відомі йому обставини події злочину. Це здійснюється з метою з’ясування невідомих раніше обставин справи та встановлення психологічних та психічних особливостей особи, її характеру та виду пам’яті (зорова, слухова та ін.).

Результати слідчих дій у відповідних процесуальних документах зафіксовані у переважній більшості повно та об’єктивно. Однак, під час провадження допитів свідків доцільно було б використати звукозапис, а на допиті обвинувачених – відеозапис, оскільки у випадку виникнення сумнівів щодо правильності вибору тактичної та правової сторони проведення допиту вони дозволяли б наочно пересвідчитись про обставини, за яких було проведено відповідні слідчі дії. Відеозапис також доцільно було б провести і під час відтворення обстановки та обставин події. Непроведення вказаної слідчої дії, на мою думку, суттєво обмежує доказову базу у дані кримінальній справі.

Результати не всіх слідчих дій варто визнати позитивними. Так 3 з 5 свідків вказали про те, що не бачили того, що сталось, та жодної інформації про обставини злочину повідомити не можуть. Двоє свідків підтвердили лише окремі обставини вчиненого, які побічно стосуються обставин справи (один свідок бачив, як розмовляли між собою потерпілий та обвинувачений, а інший свідок – чув окремі нецензурні слова з їхньої розмови). Лише допити обвинувачених можна визнати результативними з точки зору доведеності їх участі у вчиненні злочину, а результати СМЕ – на предмет тяжкості нанесених потерпілому тілесних ушкоджень. За результатами експертизи у потерпілого А. наявні тілесні ушкодження у вигляді перелому лівої ліктьової кістки зі зміщенням відломків, забійної рани верхньої губи, синців спини, обличчя, верхніх кінцівок, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, які утворились від дій твердих тупих предметів, ці травми можуть відповідати терміну, вказаному оглянутим та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоровя і не є небезпечними для життя.

У переважній більшості випадків можна говорити про планування розслідування. Про це свідчить послідовність проведення допитів потерпілого, свідків та деяких обвинувачених, а також конкретно дата та час їх провадження. Так слідчий з метою запобігти впливу показань однієї особи на показання іншої, планував їх допит у різний день та різний час з урахуванням можливої тривалості кожного допиту. Спланованим необхідно визнати порядок та строки виконання інших процесуальних дій (обрання запобіжних заходів, визнання потерпілим, призначення захисника, винесення постанови про призначення експертизи та ін.).

У даній справі доказуванню підлягають такі обставини:

Чи дійсно були вчинені дії, що інкримінуються обвинуваченим, у чому вони полягали (образливе приставання до потерпілого, бійка, нецензурна лайка, непристойні дії, що ображають честь і гідність.

Чи не було в процесі правопорушення вчинено інших злочинів, наприклад, чи застосовувалася, чи була спроба застосування зброї й інших предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень.

Час здійснення хуліганських дій (день і година, їх характеристика); місце їх вчинення; обстановка, при якій відбувалися хуліганські дії.

Ким вчинені хуліганські дії; які дані характеризують правопорушника – вчинення злочину поодинці чи групою осіб, у тому числі організованою і за попередньою змовою, вік, рід занять; чи були особи на момент вчинення хуліганських дій у стані сп'яніння.

Винність обвинувачуваного у вчиненні хуліганства (чи діяв він навмисно, чи усвідомлював, що його дії грубо порушують громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства; чи бажав він вчинити конкретні дії; що спонукало його до цього).

Обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинувачуваного.

Конкретні наслідки правопорушення: чи є потерпілі, чи нанесені їм тілесні ушкодження, якщо так, яка ступінь їх тяжкості і які необхідні витрати на лікування; чи заподіяний матеріальний збиток, якщо так, то яка вартість знищеного чи потребуючого ремонту ушкодженого майна.

Причини й умови,