Кримінальний процес.

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика типів, видів і форм

кримінального процесу

1.1. Історичні типи кримінального процесу в радянській

процесуальній науці

1.2. Типологія кримінального процесу

РОЗДІЛ 2 Змагальний процес, його ознаки та види

2.1. Поняття та ознаки змагального процесу

2.2. Види змагального процесу

2.2.1. Обвинувальний процес

2.2.2. Акціонарні процеси

РОЗДІЛ 3 Поняття розшукового процесу та його види

3.1. Кримінальна розправа

3.2. Ассиза

3.3. Інквізиційний процес

3.4. Слідчий процес

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Кримінальна юстиція потребує нової філософії і стратегії боротьби зі злочинністю, які можуть бути здобуті нею через переосмислення і розвиток змагальних ідей у відповідності з новими вимогами часу. Було б неправильно бачити в постзмагальній моделі символ ослаблення боротьби зі злочинністю. Навпаки вона буде втіленням ефективного соціально-правового контролю, але контролю істинно публічного. Можна припустити також, що у відповідності з духом нової інформаційної діяльності (постіндустріалізму) змінеться і сам спосіб реформування судочинства. В цьому відношенні обнадіює судова реформа, перші ознаки якої ми спостерігаємо в нормативно-правових документах Верховного Суду України чи Конституційного Суду України. По суті ця практика здатна стати новим шляхом руху судової реформи, який є альтернативним, заснованим на розробці і утвердженні т.з „кабінетних” проектів. Ця альтернатива означає, що зміни в праві спочатку відбуваються знизу через судові прецеденти, що модернізують і виправляють помилкові закони. В цьому випадку різко зростає роль процесуальної теорії, яка повинна перетворитися в справжню соціологію юридичних форм, бо сама по собі практика, що не має чітких наукових орієнтирів ризикує захопитися хибнами абстрактних стереотипів. Теорія повинна дати висхідні моделі, які враховують конкретні соціальні закономірності кримінального судочинства.

Актуальність обраної теми дослідження зумовлюється наявністю стереотипних уявлень щодо форми, типу та моделі кримінального процесу у радянській доктрині кримінального судочинства, а також якісно новим баченням цих категорій у вітчизняній та зарубіжній науці кримінального процесу.

Метою даного дослідження є комплексний аналіз питань місця моделей, типів і форм кримінального процесу у процесі здійснення кримінального судочинства та їх вплив на нього, а також вироблення основних тенденцій розвитку кримінального судочинства.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ, ВИДІВ І ФОРМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1.1. Історичні типи кримінального процесу в

радянській процесуальній науці

Будь-які наукові знання вимагають узагальнення як методу систематизації результатів наукової діяльності. Поєднанням загального і окремого є типологія. Вона реконструює досліджувані об’єкти, об’єднуючи їх за допомогою відповідних критеріїв та методів. Опираючись на схожість і відмінності досліджуваних явищ, типологія добивається їхньої ідентифікації, а в своїй теоретично розвинутій формі відображає внутрішню побудову системи, виявляє її закономірності, передбачає можливість існування невідомих на певний момент об’єктів. Жодна справжня наука не обходиться без типології. Юриспруденція за самою своєю природою схильна до систематизації, компіляції і кодифікування – вже найдавніші закони були зведені в XII таблиць, а Дигести Юстініана в систематизованому порядку висловлювали ідеї, відображені у 2 тисячах творів близько 40 знаменитих юристів. Проте систематизація і інтерпретація правового матеріалу в цілях практичного використання, мабуть, дуже часто відсовувала на другий план теоретичну типологію, яка в юридичній науці рідко усвідомлювалася як методологічний засіб пізнання суті об’єкту і побудови його системної теорії. Не складає виключення і наука про судочинство, типологічні уявлення в якій зупинилися на рівні окремих юридичних визначень, відрізняючись при цьому різноманітністю, суперечністю і відсутністю єдиної системи. Наукова термінологія оперує «формами», «типами», «історичними формами», «видами» і «моделями», серед яких фігурують «змагальні», «розшукові», «обвинувачувальні», «позовні», «інквізиційні», «слідчі», «змішані», «континентальні», «англосакcонські», «романо-германські»і т.д. [23,с. 34]. Спроба системної типології з метою побудови універсальної теорії була зроблена свого часу на основі вчення марксизму (Н.Н.Полянський, М.А.Чельцов–Бебутов, М.С.Строгович, В.П.Нажимов) [18, 27, 34]. При цьому наголошувалося, що основне значення мають не стільки форми, скільки типи процесів, як граничний рівень юридичного узагальнення, прямо пов’язаний з політекономічною категорією суспільно-економічних формацій.

Характеризуючи сутність такого історико-матеріалістичного підходу і його відмінність від всіх інших, В.П. Нажимов пише: «В буржуазній юридичній науці з кримінального процесу, як правило, не дається визначення історичного типу кримінального процесу і навіть не використовується це поняття. Основна увага надається історичним формам процесу: розшуковій. обвинувачувальній і змішаній. Внаслідок цього вказані історичні форми кримінального процесу нерідко розглядаються і як типи, і як види кримінального процесу. Такий формальний підхід приводить до повного відриву від історичної дійсності, водночас допомагаючи замаскувати класову сутність кримінального процесу. Радянська юридична наука наочно і переконливо довела, що головним і визначальним поняттям є історичний тип кримінального процесу. Це поняття повністю відображає класовий механізм, що прикривається поняттям форми» [16, с. 56].

В радянському процесі виділялися чотири форми процесу: рабовласницький, феодальний, буржуазний і соціалістичний.

Рабовласницький тип кримінального процесу

Розгляд форм суду і кримінального процесу двох рабовласницьких держав – Греції і Риму дозволяє зробити деякі загальні висновки про тип кримінального процесу рабовласницької держави, як історичного явища.

Будучи включеним в загальну систему права рабовласницького суспільства, кримінально-процесуальне право разом з державою і всіма її органами є складовою частиною політико-юридичного устрою рабовласницького суспільства.

Кримінально-правовий примус рабовласницького суспільства у всіх своїх формах слугував утриманню в узді величезних, в порівнянні з числом вільних, мас рабів, забезпеченню можливості їхньої експлуатації.

Різноманітність. форм застосування судового і позасудового карального примусу залежало від конкретних історичних умов життя кожної рабовласницької держави окремо, від розвитку в ньому класової боротьби [12, с. 75]. Разом з класовою боротьбою між рабовласниками і рабами, як двома основними класами суспільства, в Греції і Римі (а також і в інших рабовласницьких