Характеристика грабежів та розбійних нападів

ПЛАН

ВСТУП......................................................................................................................с. 3

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГРАБЕЖІВ ТА РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ...........................................................с. 4

2. ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОКАЗУВАННЮ...........................с. 25

3. СЛІДЧІ СИТУАЦІЇ ТА ЗАДАЧІ РОЗСЛІДУВАННЯ...............................с. 27

4. ТАКТИКА ПОЧАТКОВИХ СЛІДЧИХ ДІЙ...............................................с. 32

ВИСНОВОК...........................................................................................................с. 41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................с. 43

ВСТУП

Грабежі та розбої – одні з найпоширеніших злочинів, спрямованих на незаконним заволодінням майном іншої особи, що поєднується з насильством над нею. Однак, незважаючи на це їх криміналістична характеристика та методика розслідування залишається недостатньо дослідженою у криміналістичній літературі. Є лише методичні допомоги і статті по розслідуванню окремих видів таких злочинів.

Слід підкреслити практичну значущість розробки методики розслідування цієї категорії злочинів на початковому її етапі. Кількість таких злочинів за останнє десятиріччя виросла у декілька разів. Аналіз практики показує, що багато грабежів та розбійних нападів скоюється організованими групами протягом довгого часу. Як правило, кожний подальший злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються ґрунтовним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між спільниками, маскуванням місць заховання викраденого майна, наявністю постійних каналів його збуту.

Злочинці нерідко змінюють райони здійснення окремих злочинів, форми їхньої протиправної діяльності досить різноманітні і динамічні. Вони постійно удосконалюють способи реалізації злочинних задумів і приховання слідів злочинів, а також методи протидії розслідуванню. Саме тому своєчасно присікти і успішно розслідувати злочини названої категорії досить важко. Про це свідчить і порівняно невисокий ступінь їх розкриття.

В даній роботі основним завданням є криміналістичне дослідження грабежів та розбоїв, характеристика їх класифікації і криміналістичної характеристики, аналіз обставин, які підлягають доказуванню, типові слідчі ситуації та задачі розслідування, а також початкові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи.

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ГРАБЕЖІВ ТА РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ

Аналіз теоретичного матеріалу, присвяченого криміналістичній характеристиці злочинів в цілому, а також класифікаційних і змістовних особливостей грабежів і розбоїв дозволяють в її структурі виділяти наступні елементи: 1) дані про суб'єктів; 2) дані про об'єкти; 3) дані про обстановку; 4) моделі механізму злочинів; 5) дані про результати і наслідки таких злочинів.

Суб'єкти грабежів і розбоїв. Криміналістично значущі властивості особи злочинця можна розділити на три групи: 1) біологічні, які включають статеві, вікові, анатомічні, фізіологічні і інші ознаки; 2) психічні, які свідчать про інтелект, емоційну і вольову сфери індивіда; 3) соціальні, які характеризують його суспільний статус, професійну приналежність, сімейний стан, місце проживання, рід занять, відносини з іншими людьми і ін.

Грабежі і розбої в основному скоюються особами чоловічої статі - 92%. Жінки скоюють такі злочини найчастіше у складі групи в якості пособниць, іноді - організаторів і підбурювачів. Грабежі і розбої більш характерні для вікової групи з 14 до 18 років.

Здійснення грабежів і розбоїв неповноліттями має тенденцію до значного зростання. Так, за даними російських криміналістів тільки 10% грабежів і розбоїв в 1992-93 рр. було вчинено особами у віці від 14 до 18 років [33, c. 434], а за відомостями українських криміналістів в ті ж роки скоювалося розбоїв неповноліттями в межах 12,8% [46, c. 37].

Майже дві третини (63,6%) осіб, що скоюють грабежі і розбої, не працює або мають випадковий заробіток, тобто тимчасову, одержувану від випадку до випадку яку-небудь роботу.

Потрібно відзначити, що в організованих злочинних групах багато їх лідерів, особливе після 30-ти років для прикриття своєї злочинної діяльності, реалізації викраденого майна і відмивання грошей, здобутих злочинним шляхом, прагнуть відкрити якусь фірму, зайнятися підприємництвом, тобто зовнішньо легалізувати джерела отримання прибутків.

Інтелектуальний рівень осіб, що скоюють грабежі і розбої, порівняно невисокий (більшість з них має середню або незакінчену середню освіту), проте це не перешкоджає у ряді випадків розробляти і здійснювати досить складні і винахідливі плани злочинів, використати різноманітні засоби протидії розслідуванню, способи приховання слідів і т. ін.

Більшість осіб, що скоюють грабежі і розбої, не перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі. Їхній спосіб життя характеризується вступом до короткочасних фактично шлюбних відносин, нетривалим співжиттям з жінками, нерідко ніде не працюючими, або мають непостійну роботу, ведуть аморальний спосіб життя. Близько 28 % осіб, що скоюють грабежі і розбої, раніше притягувалися до кримінальної відповідальності і мали злочинний досвід [51, c. 55].

Приблизно 85% осіб проживають по місцю здійснення грабежів і розбоїв, близько 10% - приїхали з інших міст або селищ для здійснення таких злочинів - "гастролери". Невелика кількість осіб, що мають злочинний досвід, вважають за краще скоювати злочини за межами основного місця проживання - 5%. Деяка частина злочинців (10-15%) не мають постійного місця проживання і перманентно кочують з однієї місцевості в іншу, нерідко не маючи при собі документів, що засвідчують їхню особу або пред'являючи підроблені документи, що утрудняє їхній розшук і ідентифікацію.

Кількість грабежів і розбоїв, скоюваних групою осіб, має значну питому вагу і чітко виражену тенденцію до збільшення [31, c. 606]. Так, по Україні в 1996 року таких злочинів було зареєстровано 31,6 %, в 1997 - 33,9%, в 1998 - 58,8%, в 1999 - 53,1%, в 2000 - 55,2 % .

Ступінь організованості найменший в групах, що скоюють грабежі. Такі групи нестійкі, складаються нерідко тільки з неповнолітніх, або з неповнолітніх і осіб у віці 18-20 років. Ці особи знайомляться по спільному місцю навчання, роботи, проживання, сумісного проведення часу. Намір