вчинити перший злочин дозріває немовби випадково, під впливом зовнішніх обставин. Надалі такі групи після одного-двох злочинів розпадаються самі по собі, або трансформуються в більш стійкі і організовані групи.
Другий тип груп відрізняється більшим ступенем організованості. В її склад входять особи, давно знайомі по місцю проживання, роботи, навчання, відбування покарання, пов'язані спорідненістю, загальними проблемами, захопленнями [13, c. 96]. Сам спосіб життя (небажання працювати, вчитися, бродяжництво, наркоманія, заняття проституцією, незаконним бізнесом і ін.) об'єднує людей такого кола осіб, включаючи неповнолітніх, залишених без опіки батьків, що ведуть, у свою чергу, антисуспільний спосіб життя, п'яницями, що знаходяться в місцях позбавлення волі і т. ін. Тому їхня діяльність розрахована на достатньо тривалий термін, в них виділяються лідери, плануються, як правило, у загальних рисах дії по підготовці, здійсненню і прихованню слідів злочину, налагоджуються канали збуту викраденого [54, c. 214-215].
Третій тип груп створюється з розрахунком на тривалу спільну діяльність, відрізняється високим ступенем організованості, ретельним підбором і перевіркою членів, що залучаються до неї, дисципліною і неухильним підкоренням її керівнику, розподілом функцій між її учасниками не тільки під час здійснення злочинів, але також в ході їхньої підготовки і приховання, маскування злочинної діяльності, реалізації викраденого і т. ін. Цими групами злочини скоюються завжди продумано, по наперед підготовленому плану, організовується підстраховування, прикриття, транспорт. Члени таких груп озброєні, завжди готові застосувати зброю, діють рішуче і жорстоко по відношенню до своїх жертв. В характері злочинців домінують такі риси як агресивність, цинізм, непохитна спрямованість до досягнення злочинної мети, зухвалість, готовність йти на ризик [40, c. 97-98]. Багато хто з них фізично добре розвинутий, мають спортивну підготовку, майстерно володіють вогнестрільною зброєю, а також водінням автомашин і мотоциклів.
Риси вдачі особи багато в чому обумовлюють вибір способу здійснення злочину. Ступінь запитів злочинця, його досвід, упевненість або невпевненість, в своїх силах, інші риси його вдачі впливають на постановку цілі, вибір предмета посягання і жертви [34, c. 81-82]. Так, одні злочинці скоюють грабежі і розбої частіше, але задовольняються невеликими розмірами викраденого, інші, більш професійні і зухвалі, скоюють грабежі і розбої рідше, але прагнуть заволодіти крупними сумами грошей, цінним майном, підбирають протягом порівняно довгого часу відповідний об'єкт, жертву, обстановку.
Предмет посягання грабежів і розбоїв. Частіше всього предметом посягання при здійсненні грабежів і розбоїв є гроші (85%), у тому числі і іноземна валюта, які виступають в якості універсального засобу для задоволення найрізноманітніших людських потреб. При цьому злочинці прагнуть передусім заволодіти вільноконвертованою валютою. Гроші виступають предметом посягання по всіх видах грабежах і розбоях.
Вибір грошей в якості предмета посягання пояснюється і тим, що злочинцям не потрібно організовувати реалізацію викраденого, до того ж деякі з них добре усвідомлюють можливість використання даних про таке майно і самого майна слідчими органами для їх розшуку і викриття.
Іншу велику групу предмета посягання утворює різне майно (78,2 %). Коло майна, що викрадається, досить широке: частіше всього, як вже наголошувалося, це ювелірні вироби, телерадіоапаратура, комп'ютерна техніка, одяг, взуття, спиртні напої, рідше - автомобілі, меблі, цінні вироби, предмети мистецтва, продукти харчування, тварини. Частина викраденого майна злочинці продають, як правило, через знайомих, реалізаторів; іншу частину дарують родичам, дружинам, співмешканцям і ін.; третину використовують для певної особистої мети (в якості їжі, пиття, обстановки свого житла, одяг і ін.). При цьому потрібно відзначити, що тільки в 21,8% випадків злочинці заволодівали тільки грошима, а в 15% випадків задовольнялися тільки якимсь конкретним майном. В більшості грабежів і розбоїв спостерігалося заволодіння злочинцем як грошима, так і представляючими для нього інтерес або загальновизнану цінність майном (63,2%).
Особливу групу предметів посягання складає майно, вилучене з цивільного обігу: зброя, боєприпаси, вибухові пристрої і вибухові речовини, формений одяг, наркотичні засоби, отрута і ін. Іноді такого роду майно викрадається з ціллю подальшого перепродажу, для особистого споживання (наркотики), але частіше використовується в злочинних цілях - як засіб або знаряддя здійснення грабежів і розбоїв [15, c. 63].
Предмет злочинного посягання тісно пов'язаний з місцем його знаходження і зберігання (квартира, будинок, банк або інша установа, підприємство, організація) і потерпілим - власником або відповідальним за збереження майна, що викрадається. При постановці цілі злочину злочинцями оцінюються і аналізуються названі три елементи в їх взаємозв'язку: предмет посягання - місце його знаходження - жертва. Якщо ж майно, що викрадається, знаходиться безпосередньо при потерпілому (гроші, ювелірні вироби, носильні речі) враховується звичайно два основні елементи: предмет посягання і жертва. В той же час злочинцем ураховуються різні компоненти обстановки нападу: просторово-часові чинники, присутність інших осіб, можливість швидко втекти з місця злочину і ін.
Характер, кількість і обсяг майна, що викрадається, в сукупності з умовами його знаходження, наявністю або відсутністю, тих або інших запобігаючих злочинному посяганню заходів істотно впливають на зміст підготовки до здійснення злочину, способу здійснення злочинних намірів, вибір і особливості використовуваних знарядь і засобів [22, c. 87].
Жертвами грабежів і розбоїв є різні категорії громадян і посадових осіб. Серед потерпілих осіб чоловічої статі більше (61,5 %), осіб жіночої статі - 38,5 %. В той же час потрібно відзначити, що при здійсненні вуличних грабежів і розбоїв питома вага жінок стає вищою - до 50-60 %, а при здійсненні нападів на банки, магазини, житлові будинки, автомашини - навпаки, нижчою. Це пояснюється тим, що жінка за межами приміщення представляє собою