Як показує вибірковий аналіз кримінальних справ, жертвами грабежів і розбоїв є особи всіх вікових категорій, проте більшість з них - особи молодого і зрілого віку: від 18 до 60 років. 13,5 % потерпілих складають неповнолітні, 16,7 % - особи, старші 60 років.

Що стосується вікової категорії потерпілих після 60-ти років, то ними найчастіше стають пенсіонери. При цьому серед них можна виділити дві категорії потерпілих.

Одна категорія складається з осіб досить заможних, які продовжують займатися трудовою, комерційною діяльністю (вирощування худоби і птахів, овочів, фруктів, баштанних, заняття бджільництвом, виноробством і т. ін.), колекціонуванням і ін. Значна частина таких потерпілих (до 60 %) проживає в передмістях, в сільській місцевості.

Інша категорія потерпілих - самотні немолоді люди, найчастіше жінки (близько 80 %), що не ведуть активної трудової або підприємницької діяльності, але користуються іноді репутацією забезпечених осіб, що накопичили раніше грошові кошти, мають цінне майно і т. ін. В результаті нападів на таких осіб злочинці заволодівають, як правило, невеликими сумами грошей, відкладеними такими потерпілими "про чорний день" або малоцінним майном. Хоча іноді злочинцям вдається викрасти в таких осіб і досить цінні предмети [59, c. 47].

Потерпілі від грабежів і розбоїв характеризуються самими різними сферами діяльності і способом життя, соціальним статусом, освітою, світоглядом і психологією. У принципі, немає жодної людини, застрахованої від здійснення по відношенню до неї грабежів і розбоїв.

Та все ж можна виділити, спираючись на наукові дослідження і аналіз судової практики, наступні групи потерпілих.

1. Тип "необережних" потерпілих. Складають категорію осіб, які, маючи при собі гроші, цінні речі і інше, пересуваються одні за темного часу доби, іноді по малолюдних, погано освітлених вулицях, не замикають дверей квартир, відкривають їх, не спитавши хто і навіщо прийшов, підвозять випадкових, незнайомих людей і т. ін.

2. Тип "легковажних" потерпілих. Вільний час проводять в барах, ресторанах, дискотеках, легко вступають в контакти з незнайомими людьми, розпивають спиртні напої, вживають наркотичні засоби, хваляться своїми речами і прибутками, ведуть аморальний спосіб життя, дають майнову характеристику місцю роботи, керівникам, колегам, з якими співробітничають. Такі особи або самі стають жертвами грабежів і розбоїв, або, не усвідомлюючи можливих наслідків, дають необхідну інформацію про осіб, які надалі стають жертвами таких злочинів.

Серед таких потерпілих бувають не тільки особи молодого, але і досить солідного віку.

3. Тип "довірливих" потерпілих. Дана категорія потерпілих часто стає жертвами грабежів та розбоїв. Нерідко злочинець використовує ті обставини, що жертва самотня, потребує підтримки, шукає дружні відносини з ним або навіть закохана в нього. Такі особи, не питаючи посвідчень або інших документів, впускають незнайомих людей, що назвалися працівниками міліції, різних комунальних або наглядових служб, знайомими відсутніх у цей момент членів сім'ї, в своє житло.

4. Тип "обережних" потерпілих. Як правило, це заможні громадяни, що часто мають при собі або в своєму будинку значні суми грошей, цінне майно, або особи, які по своїх службових функціях охороняють, перевозять, мають по місцю своєї роботи грошові кошти (касири, продавці, інші працівники магазинів, банків, підприємств, інкасатори і ін.). Вони усвідомлюють віктимність свого положення, своєї роботи, а тому через службові розпорядження, інструкції або житейську обережність, вживають заходи по охороні увіреного майна або майна, власниками яких є вони або їхні родичі, близькі.

Такі особи мають при собі або по місцю роботи і проживання вогнестрільну, газову і іншу зброю (як в законному, так і незаконному порядку), обладнали такі місця охоронними системами, наймають охоронців і ін. Вони прагнуть не вступати в близький контакт з випадковими, малознайомими, "неперевіреними" людьми, психологічно готові дати відсіч нападаючим [38, c. 227].

Узагальнення кримінальних справ показує, що по роду занять потерпілими від грабежів і розбоїв ставали: працівники промислових підприємств - 11,3%, сільськогосподарських - 9,7%, працівники сфери обслуговування - 14,8%, службовці фінансових підприємств - 4,4%, підприємці і працівники комерційних структур - 21,6%, працівники державних і громадських установ і організацій - 22,4%, непрацюючі - 16,8%.

Таке процентне співвідношення груп потерпілих лише відносно характеризує їхній професійний і соціальний статус, оскільки багато осіб вимушено переорієнтувалися в роді занять, в професії, числяться за конкретним підприємством, але фактично там не працюють і, навпаки вважають себе безробітними, хоча й трудяться на різних підприємствах, в організаціях і в приватних осіб без належного оформлення трудової угоди.

Досить значний відсоток непрацюючих потерпілих (а він набагато вище середньостатистичного рівня безробітних по країні) свідчить про те, що велика частина таких потерпілих має незаконні прибутки від різного незаконного роду діяльності: наркобізнес, проституція, валютні операції, торгівля зброєю, купівля - продаж викраденого майна, ігровий бізнес, приватне перевезення, легально не оформлені види підприємництва, а також перебуває на утриманні яких-небудь спроможних осіб, родичів, подружжя [26, c. 33-35].

Частіше потерпілими були місцеві жителі - 86,6%, кількість потерпілих-приїжджих від грабежів і розбоїв складало 13,7%.

Особливу категорію потерпілих складають іноземні громадяни. Більшість з них працюють, вчаться, займаються підприємництвом, купівлею-перепродажем валюти.

Іноземні громадяни, що займаються в Україні бізнесом,