стають об'єктом підвищеного інтересу для грабіжників. Останні враховують не тільки наявність в іноземців крупних сум вітчизняної і зарубіжної валюти, цінного майна, але і те, як ними організований бізнес, з ким вони підтримують зв'язки, легальний або нелегальний рід занять, промисел таких громадян [29, c. 425]. Так, нерідко іноземні громадяни займаються контрабандою, перевезенням і збутом наркотиків, купівлею-продажем валюти, незаконною торгівлею і ін. Враховується і те, що іноді іноземні громадяни незаконно проникають на територію України або проживають з порушенням правил обліку по місцю проживання, тому перевірити, чи знаходиться конкретний громадянин іноземної держави в певному населеному пункті, чим займається, чи виїхав в інше місто або покинув межі України, вдається не завжди.
Жертвами грабежів і розбоїв стають і громадяни України, працюючі за рубежем або виїжджають туди для закупівлі товарів, розрахунків з іноземними партнерами, придбання автомобілів, в якості туристів. Такі громадяни стають жертвами нападів як на території України, так і зарубіжних країн, де їх "вичислюють" співвітчизники, що займаються злочинним промислом [42, c. 316].
Поведінка потерпілих у момент злочину характеризується по-різному. Так, близько 50% потерпілих намагалися активно захищатися, чинили опір нападаючим, близько 15% звали на допомогу, 3% переслідували злочинців, 5% намагалися ухилитися від нападу, бігти і понад 27% не робили ніяких дій для припинення грабежів і розбоїв [17, c. 28]. Пасивну поведінку потерпілих можна пояснити тим, що напади найчастіше скоюються раптово, несподівано для жертви, нерідко чисельність нападаючих перевершує кількість потерпілих, злочинці супроводжують напад насильством або реальною загрозою його застосувати, нерідко використовуючи вогнестрільну і холодну зброю, а також інші засоби. В результаті потерпілий часто розгублюється, ним опановує страх за своє життя або життя своїх близьких, і не знаходить засобів і можливостей для протидії злочинцю [5, c. 207-209]. Віддаючи злочинцю матеріальні цінності, потерпілий намагається зберегти великі цінності - життя і здоров'я, хоча в такому разі останні залишаються в руках злочинців і важко передбачати як поведеться злочинець по відношенню до жертви після заволодіння майном останньої.
Активна позиція потерпілого по захисту свого майна, життя і тілесної недоторканності, нерідко стає несподіванкою для злочинців, бентежить їх, примушує вдаватися до втечі, сприяє їхньому швидкому затриманню.
По-різному характеризується поведінка потерпілих після здійснення грабежів і розбоїв. Велика частина потерпілих від грабежів і розбоїв звертається до правоохоронних органів відразу або через декілька годин після здійснення злочину. Іноді такі повідомлення поступають від громадян, яким стало відомо про напад від потерпілого або які були свідками-очевидцями, або від медичних працівників станцій "швидкої допомоги" або лікарень, куди були доставлені потерпілі. В останньому випадку потерпілі не звертаються безпосередньо в міліцію у зв'язку з серйозними травмами, шоковим станом і т. ін [11, c. 49-50].
Лише незначна частина потерпілих звертається в міліцію через добу і більше. Причини затримки з подачею заяв вони пояснюють страхом перед погрозами злочинців, моральною пригніченістю, нерішучістю, думками про те, що злочинців все одно не знайдуть, а ходити на допити і брати участь в слідчих діях - тільки втрата часу.
Нарешті, існує і така категорія потерпілих, які взагалі не звертаються із заявами до правоохоронних органів, що веде до латентності грабежів і розбоїв, до здійснення нових злочинів особами, що своєчасно не притягаються до кримінальної відповідальності [28, c. 203].
В тих випадках, коли грабежі і розбої скоюються злочинцями-професіоналами, враховуються дані про жертву в комплексі. Залежно від відповідної оцінки приймається рішення про підготовку і здійснення злочинів, визначаються співучасники, розподіляються ролі, підбираються спосіб, знаряддя і засоби, обстановка і т. ін. В діях непрофесійних злочинців, випадкових і нестійких груп при здійсненні злочину домінуючу роль грає один або декілька чинників, пов'язаних з особою жертви. У ряді випадків виникнення наміру здійснити грабіж чи розбій щодо якої-небудь особи пов'язано з врахуванням її поведінки і ситуації, що склалася [37, c. 298]. Проте в жодному разі злочинець не випадково обирає певну особу об'єктом злочинного посягання. Характер зв'язку між злочинцем і жертвою багато в чому визначає спосіб дії по підготовці, здійсненню і прихованню злочину, а іноді і вид злочину.
Найбільш значущий зв'язок між злочинцем і потерпілим, що виражається в тому, що вони до здійснення злочину були знайомі або потерпілий знав злочинця, тобто міг повідомити про нього які-небудь відомості демографічного або ідентифікаційного характеру.
Обстановка грабежів і розбоїв. Більшість нападів скоюється в містах - 75 %, в населених пунктах сільської місцевості - 20 % і за межами населених пунктів, приблизно - 5 %. Це цілком закономірно, оскільки в містах, особливо великих, зосереджена значна частина заможних людей, банків, фірм, підприємств, великих ринків, магазинів, складів і т. ін. Тому тут же концентрується переважна частина професійних злочинців, рецидивістів, а також "дрібних", починаючих злочинців, які, проходячи через сито сприятливих і несприятливих життєвих обставин, можуть бути втягнуті в коло професійної і організованої злочинності. Велика кількість людей, що проживають в містах, сама міська інфраструктура створюють більш сприятливі умови для здійснення і приховання злочинів, в тому числі грабежів і розбоїв [55, c. 19].
В сільській місцевості зосереджено меншу кількість грошових коштів, цінного майна, до того ж життєдіяльність кожного жителя сільського населеного пункту на виду. Ці обставини обумовлюють набагато меншу кількість грабежів і розбоїв, а також те, що більш ніж в 60 % випадків такі злочини скоюються не місцевими жителями, хоча, в той же час, відомості про об'єкти, що цікавлять їх, одержують