Допит потерпілого при розслідуванні грабежів і розбоїв - одна з початкових слідчих дій, необхідна для отримання відомостей про обставини здійснення злочину, ознаки зовнішності злочинця і викраденого майна, які можуть бути використані для проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на виявлення і затримання злочинців. Якщо дозволяє стан потерпілого, він проводиться негайно після отримання повідомлення про грабіж або розбій. З урахуванням психічного стану потерпілого початковий допит може бути нетривалим і торкатися лише основних обставин події, необхідних для побудови основних версій про подію, особу злочинця, його дії, знаряддя, що застосовуються, викрадені предмети і поведінку потерпілого.

Приступаючи до допиту, слідчий повинен довідатися про самопочуття потерпілого, створити спокійну і невимушену обстановку, допомогти йому відновити душевну рівновагу і запропонувати висловити послідовно: коли, де і в яких умовах відбувся напад, чи запам'ятав він його учасників, насильницькі дії, що застосовувалися, і знаряддя, що було викрадено [23, c. 157]. Потім необхідно усунути можливі неточності, суперечності, з'ясувати дані, що характеризують зовнішній вигляд злочинців, одяг, голос, особливі прикмети і т. ін. Так само детально з'ясовуються дії злочинців, поведінка потерпілого, ознаки викраденого і інші обставини.

Подальший допит потерпілого проводиться в цілях більш повного освітлення обставин, утворюючих предмет доказування у справі: що передувало грабежу або розбою, чому в цей час і в даному місці виявився потерпілий, звідки з'явився нападаючий і в якому напрямі сховався, які погрози або дії скоювалися під час нападу, в чому вони виражалися, які знаряддя застосовувалися, які пошкодження заподіяні потерпілому, хто був очевидцем нападу. По можливості деталізують: ознаки зовнішності злочинця і його одяг, особливі прикмети (татуїровка, шрами, родимка і т. ін.); чи чинив потерпілий опір, в чому він виражався; чи не залишилося на злочинці або на його одязі яких-небудь слідів [41, c. 365]. Якщо нападаючих було декілька, необхідно встановити, в яких місцях вони знаходилися, чим були озброєні; ознаки зовнішності кожного з них, на якій відстані і при яких умовах освітлення потерпілий їх бачив, як вони називали один одного, хто з них і про що говорив з ним, що відчував потерпілий у момент нападу (хвилювання, страх).

В ході допиту повинні бути отримані детальні відомості про викрадені предмети, їх упаковку, а також про осіб, які бачили і можуть описати їх. Якщо при нападі в потерпілого були відібрані предмети, що мають номер або технічний опис (годинник, фотоапарат і ін.), важливо з'ясувати, чи не пам'ятає він їх номер, чи не зберіг паспорт, гарантійний талон і т. ін. Допит потерпілого, що знаходиться в лікарні, проводиться за узгодженням з лікуючим лікарем і по можливості фіксується за допомогою магнітофонного запису [53, c. 309]. При цьому потрібно ураховувати, що заподіяні у момент нападу хвилювання, потрясіння могли притупити пам'ять, спричинити помилкове сприйняття, спотворення дійсності. Такі показання вимагають особливо ретельного аналізу і критичної оцінки.

Огляд місця події обов'язковий незалежно від того, де був напад - на відкритій місцевості або в приміщенні. Він дозволяє встановити обстановку здійснення злочину, виявити сліди знаряддя, що застосовувалось, а також викинуті або втрачені предмети. В ході провадження огляду потрібно перевірити обставини, що суперечать поясненням потерпілого і свідків, виявити можливі негативні обставини, характерні для інсценування грабежу або розбою.

Провадження огляду місця події може здійснюватися у присутності потерпілого і свідків-очевидців. Вони можуть дати пояснення, показати, де відбувалася подія, звідки з'явилися нападники, в якому напрямі втекли і т. ін.

При цьому можуть бути знайдені найрізноманітніші сліди і предмети (кинуті, забуті або залишені в результаті боротьби), необхідні для встановлення деталей події, кількості нападаючих, організації їхнього розшуку, ідентифікації злочинців і використаного ними транспорту.

По слідах (утоптана земля, прим'ята трава, поламані кущі, недопалки, залишки попелу і ін.) можна знайти місце засідки. Сліди пострілу, місце і характер розташування стріляних куль, гільз, дробу, пижів дають можливість визначити вогнестрільну зброю, що застосовувалась, з якої відстані велася стрільба, напрям пострілу, місце, де знаходився стріляючий.

При здійсненні нападу звичайно відбувається безпосередній контакт злочинця з потерпілим, в результаті якого на одязі можуть залишатися так звані «сліди нашарування» (волосся, волокна, забруднення і т. ін.). Їх треба виявити, описати в протоколі і залучити до справи. Предмети, якими користувалися злочинці (зброя, інструменти і т. ін.), також можуть бути джерелами або носіями мікрооб'єктів (мікросліди, мікроволокна, мікроречовини) [61, c. 23-24].

Разом з місцем події оглядають також одяг потерпілого, а за наявності тілесних ушкоджень проводять огляд.

Якщо злочинець встановлений і затриманий, він також може бути підданий огляду в цілях виявлення на ньому слідів боротьби або ознак, на які вказав потерпілий.

Допит (підозрюваного) обвинуваченого. Якщо злочинець затриманий на місці події, допит його може бути початий з пропозиції розказати все по порядку про вчинений напад. При цьому з'ясовуються питання про його появу і дії на місці затримання, знайомство з потерпілим, рід занять, місце проживання і роботи і т. ін. При виявленні в затриманого зброї, речей або грошей, встановлюються їхнє походження і приналежність. Якщо на його одязі або тілі знайдені пошкодження, з'ясовують причину, час і механізм їх виникнення. Посилання на алібі слід перевірити в деталях показаннями осіб, на яких він посилається [6, c. 538]. Допит неповнолітнього обвинуваченого, згідно КПК України, повинен проводитися у присутності захисника. На розсуд слідчого або прокурора в ньому може брати участь педагог,