Умовами, що сприяють зростанню групових злочинів неповнолітніх, виступають:

- неорганізованість сфери дозвілля у життєдіяльності підлітків;

- бездоглядність;

- відсутність своєчасної і ефективної профілактичної дії;

- слабка реакція на факти передзлочинної і злочинної поведінки неповнолітніх і їхніх дорослих співучасників;

- криза системи кримінальних покарань і ресоціалізації раніше засуджених.

2. КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСОБИСТОСТІ НЕПОВНОЛІТНЬОГО-ЧЛЕНА ГРУПИ ПРАВОПОРУШНИКІВ

Вік неповнолітніх визначає цілий ряд особливостей психіки, її нестійкість, обумовлену процесом становлення особи, фізичного і духовного розвитку організму, статевого дозрівання. Ці особливості психіки неповнолітніх багато в чому сприяють їхнім антисуспільним діям в результаті:

спотвореного уявлення про справжню суть і значення таких самих найважливіших етичних понять, як сміливість, боязкість, вірність, дружба, зрада, героїзм, мужність, скромність;

помилок в оцінках окремих осіб, явищ, подій, невміння оцінити людину в сукупності всіх її властивостей і якостей;

переваги зовнішнім виявам людини без урахування її справжніх мотивів і цілей;

емоційної неврівноваженості, нестійкості, підвищеної збудливості, різкої зміни настроїв;

загостреного відношення до оточуючого, до всього нового, незнайомого за відсутності необхідних знань і досвіду;

підвищеної фізичної активності, ініціативность, надміру сил і енергії, обумовленої підйомом життєдіяльності;

прагнення до самостійності, до самовираження і самоутвердження "за всяку ціну";

неприйняття "чужих порад", педагогічних сентенцій старших і інших форм виховної дії;

бажання показати і довести свою "зрілість", прагнення до лідерства;

зайвої довірливості, схильності до наслідування.

Через нестійкість психіки неповнолітні легко піддаються впливу збоку дорослих злочинців, схильні романтизувати злочинний світ. Вони, з одного боку, хворобливо реагують на будь-які форми вияву по відношенню до себе несправедливості, а з іншою, не терплять зайвої опіки. Для них характерне прагнення здаватися дорослими. При цьому неадекватним виразом такого прагнення може з'явитися здійснення протиправного вчинку. Так, за оцінкою фахівців, тяга до пригод виступає мотивом, що веде до втечі підлітків з дому.

Продовжуючи характеризувати кримінологічні особливості особи неповнолітніх злочинців, відзначимо, що серед них переважають особи чоловічої статі. Це пояснюється фізичними, психічними і психологічними особливостями чоловіка, з відмінністю інтересів, що історично склалася, поведінки, виховання хлопчиків і дівчаткок, з більшою активністю, заповзятливістю і іншими загальнохарактерологічними властивостями чоловіків. В загальній масі неповнолітніх, що вчинили злочини, особи чоловічої статі складають приблизно 90%, дівчата - близько 9%. Разом з тим останніми роками спостерігається розширення кола і кількості злочинів, які скоюють дівчатка-підлітки. Це не випадково, як не випадкове і те, що збільшилося число підлітків жіночої статі, які займаються проституцією, п'янством, ведуть аморальний спосіб життя, неминучим наслідком чого є злочинна поведінка.

Вивчення неповнолітніх, що вчинили злочини по місцю проживання, показує, що частка міських жителів серед них складає 75%, а жителів сільської місцевості - 25%. Вказані відмінності залежать від соціально-економічних умов, а також від традицій і звичаїв, що історично склалися в селі і в місті. Більш значна частка неповнолітніх злочинців, що проживають в місті, пов'язана з послабленням соціального контролю, нераціональним використанням вільного часу, специфічними труднощами в забезпеченні принципу невідворотності покарання за вчинений злочин. Проте на сучасному етапі процеси урбанізації, міграції зводять нанівець відмінності між містом і селом. Відбувається інтенсивне впровадження міського способу життя в селі, останні переростають в селища міського типу або зникають. У зв'язку з цим спостерігається більш швидке зростання сільської злочинності в порівнянні з міською. Крім того, все більше і більше селян скоює злочини в місті, що іменується "міською" злочинністю.

Кримінологи часто вказують на взаємозв'язок освітнього рівня і особи злочинця. По цій ознаці можна судити про потенційні можливості особи неповнолітнього правопорушника у виконанні ним своїх соціальних функцій, залежних певною мірою від рівня його культури, інтересів. Кажучи про рівень освіти неповнолітніх злочинців, треба помітити, що він більш низький, чим в однолітків. Серед них часто зустрічаються другорічники, що кинули навчання в школах, ПТУ і інших учбових закладах.

Більше 30% неповнолітніх, що вчинили злочини, ніде не вчилися і не працювали, причому спостерігається тенденція зростання числа непрацюючих учасників злочинів.

З точки зору кримінології особливе значення має вивчення сімейного стану неповнолітніх злочинців. Це цілком зрозуміло, бо в сім'ї формуються соціально значущі якості особи і властиві їй оцінні критерії.

Дослідження показують, що більше 2/3 неповнолітніх злочинців виховувалися в неповних сім'ях або в сім'ях, де постійно відбувалися сварки, скандали, взаємні образи, пияцтво і розпуста, де вони піддавалися насильству. Кожного восьмого-десятого рецидивіста, що став на злочинний шлях в ранньому віці, в пияцтво і здійснення злочинів залучили батьки, старші брати, близькі родичі.

Сім'я, побутове оточення у багатьох випадках впливає на виникнення і розвиток в підлітків різних психічних аномалій. Крім того, неблагополучна сім'я робить негативний вплив не тільки на власних членів, але і на інших підлітків, з якими дружать їхні діти. Таким чином, відбувається процес "зараження" підлітків, які не належать безпосередньо до даної сім'ї.

Важливою є і проблема дозвілля. Як правило, вільного часу в неповнолітніх правопорушників в 2-3 рази більше, ніж в їхніх законопослішних однолітків. В той же час згідно результатів окремих досліджень у міру збільшення вільного часу інтереси підлітків деформуються і набувають негативний відтінок. Більше того, чим більше вільного часу, тим вище вірогідність здійснення правопорушень. За даними досліджень, з числа підлітків, що мають за день 2-3 години вільного часу, на обліку в міліції перебували 18%, 5-7 годин - 53%. Саме в сфері дозвілля підлітки скоюють більшість злочинів.

Характерні особливості має і коло спілкування неповнолітніх правопорушників. В основному це особи, раніше судимі, зловживаючі спиртними