Важливими для характеристики особи неповнолітніх злочинців є особливості їхньої правової свідомості. В цілому для них характерні глибокі дефекти правосвідомості, що певною мірою пояснюється двома чинниками: загальною правовою неосвіченістю як всього населення в цілому, так і неповнолітніх; негативним соціальним досвідом самого неповнолітнього.

Дефекти правової свідомості в неповнолітніх, що скоюють злочини, виражаються в негативному відношенні до норм права, небажанні слідувати розпорядженням даних норм. Істотні прогалини в правових знаннях неповнолітніх приводять до міркувань про "несправедливість" законів, про "незаконне" засудження.

Розглянуті вище особливості неповнолітніх, що вчинили злочини, виражаються головним чином в мотивації їхньої злочинної поведінки, яка зводиться в основному до наступного:

переважання "дитячих" мотивів - здійснення злочину з пустощів, цікавості, бажання затвердити себе в очах однолітків, прагнення володіти модними речами і т.ін.;

ситуативність мотивів;

деформація якогось одного елемента сфери потреб, інтересів, поглядів. Наприклад, гіпертрофоване розуміння суспільства, прагнення підняти свій престиж;

більше в порівнянні із злочинами дорослих різноманіття мотивів.

Як правило, сфера мотивації неповнолітніх не залишається незмінною. У міру дорослішання, накопичення злочинного досвіду відбувається зміна мотивації. Остання характеризується зникненням наївно-дитячих мотивів, зростанням питомої ваги мотивів, що виражають усвідомлений конфлікт між правопорушником і оточуючими людьми, суспільством.

Так, в даний час серед мотивів протиправної поведінки неповнолітніх можна виділити такі спонукання, як користь, жорстокість, агресивність, сексуальні потреби, егоїзм, наслідування, солідарність, самоутвердження, соціальна безвідповідальність і легковажність, відчуження від суспільства і протистояння, йому.

Соціальні і психологічні особливості особи неповнолітніх грають особливу роль при формуванні неформальних угрупувань. Подібне об'єднання неповнолітніх - це не тільки об'єктивна реальність, але і необхідність, суть якої можна зрозуміти, якщо враховувати існування таких типів культур, як: постфігуративний, який означає, що діти вчаться в своїх батьків; конфігуративний - діти і дорослі вчаться в своїх однолітків; префігуративний - дорослі також вчаться в своїх дітей. Оскільки в реальному житті всі ці типи культур діють одночасно, неповнолітні об'єктивно прагнуть об'єднання, у тому числі з своїми однолітками. Для дошкільника найбільш авторитетні батьки, для першокласника - вчителька, для старшокласника - його однолітки.

Серед створюваних неповноліттями груп психологи виділяють просоціальні, соціально індиферентні і антисоціальні. При цьому угрупування з явно асоціальною спрямованістю об'єднують не більше 10% молоді. Решту 90% - це резерв, який поповнює асоціальні угрупування або протистоїть їм.

Проте ніяка формальна організація не здатна охопити всі сторони соціального середовища, всі інтереси людини. Чим енергійніше намагаються зруйнувати порядки, встановлені неофіційними правилами, тим вони стають стійкішими.

Американський соціолог Джим Ріорден розділив неповнолітніх "неформалів" на п'ять груп: 1) створювані по особистих інтересах; 2) схильні до суспільного тиску (коли неформальне угрупування діє в позитивному руслі і відповідно до позиції, що повністю влаштовує владу, яка часто сама інспірує створення подібних угрупувань); 3) схильні до запасного впливу (коли неформальне угрупування має позитивну спрямованість, але є опозиційною по відношенню до влади); 4) так звані ультрапатріоти; 5) нелегали.

Що дає неповнолітнім перебування в неформальних об'єднаннях і чому вони прагнуть неформальних об'єднань? Згідно проведеним дослідженням це пов'язано з тим, що, як затверджують самі неповнолітні, в подібних об'єднаннях вони одержують: взаєморозуміння і підтримку (63,9% опитаних); можливість виявити свою індивідуальність (36,5%); допомога в отриманні уявлення про реальне життя і визначення свого місця в ньому (26,3%); допомога в розв'язанні особистих проблем (28,1%); допомога в придбанні необхідного життєвого досвіду (15,3%); допомога у формуванні життєвих принципів (12,5%).

Психологічні особливості підлітка диктують форму поведінки: він не може знаходитися в ізоляції і шукає групу, в якій був би рівним. Сім'я, навіть найблагополучніша, не може повною мірою компенсувати неповнолітньому таку групу.

Насправді так звана групова динаміка допомагає неповнолітнім вижити в оточуючих їх стресах і інформаційному хаосі. Вони спонтанно і неусвідомлено прагнуть об'єднання. Групова динаміка - це процес, за допомогою якого взаємодія між конкретними індивідами зменшує напругу кожного з них в даній ситуації або приводить їх до взаємного задоволення.

В якості одного з можливих варіантів може бути запропонована наступна класифікація існуючих в даний час неформальних угрупувань неповнолітніх: суспільно-політичні; соціально-культурні; клуби соціального захисту; релігійні; екологічні (наприклад, Green peace); правозахисні; спортивні; спортивні і музичні фанати; асоціальні; націоналістичні; історико-патріотичні; кримінальні.

В неформальних угрупуваннях діють специфічні негативні способи самоутвердження неповнолітніх, у тому числі: невиконання основних соціальних обов'язків; невиконання прийнятих в суспільстві стандартів поведінки; аморальна поведінка; здійснення правопорушення.

Психологи затверджують, що анонімність дій в угрупуванні тягне розмивання особистої вини. Тому неповнолітні відчувають себе в ньому комфортно, вони мають можливість "виплеснути" негативну енергію, що нагромадилася, і при цьому не відчувають яких-небудь етичних терзань. Так, 31% підлітків заявляють, що вони не порвуть з своєю групою ні за яких обставин.

Таким чином, неформальне угрупування неповнолітніх - це юридично неоформлене об’єднання людей, з'єднане спільною справою, яке не вписується в прийняті офіційні структури, усвідомлює свою відносну замкнутість, виникає і функціонуює на базі симпатій, інтересів, вільного проведення часу.

У свою чергу, неформальне злочинне угрупування неповнолітніх - це стійке об'єднання осіб, схильних до агресивної протиправної поведінки, з елементами вертикальної чіткої структури, має дорослу людину із злочинним минулим в якості або консультанта, або, що значно рідше, повноправного керівника. В такі угрупування об'єднуються неповнолітні з клеймом "соціального аутсайдерства" (з неповних або неблагополучних сімей; займаються некваліфікованою фізичною працею; мають погану успішність в учбових закладах; володіють пристрастю до алкогольних напоїв, наркотиків і т. ін.). Причому "соціальне аутсайдерство" - це те загальне, що часто зближує підлітків і притягає їх один до одного.

Крім іншого, конформізм, який у принципі відрізняє