дітей. Діапазон вчинків, на підставі яких неповнолітніх вважають важкими, досить широкий: від стійких проявів окремих негативних якостей і рис до наявності асоціальних форм поведінки і проступків на зразок правопорушень і, навіть, злочинів. Слід підкреслити, що термін «важкий підліток» не означає негативної характеристики, не містить осуду. Важкий — це такий неповнолітній, який потребує особливого ставлення, пильної уваги батьків, вихователів і колективу.
Як свідчить практика, неповнолітні, котрі перебувають на обліку в ОВС за схильність до вчинення правопорушень, злісне ухилення від навчання, мають яскраво виражену суб'єктивну спрямованість, що визначає і мислення, і мотиви поведінки, і характер дій, і взаємовідносини з оточуючими. Дана спрямованість передбачає переважаючу негативну лінію поведінки.
За загальним розвитком, рівнем соціально-етичних знань важкі неповнолітні, як й ті, що вчинили злочини, у переважній більшості випадків відстають від своїх однолітків. Мислення, пов'язане з пізнавальною діяльністю, у важких підлітків розвинуто ненадежно. У той же час утилітарні (житейські) пізнання виражені яскравіше, ніж у неповнолітніх, які розвиваються нормально. Утилітарні потреби посідають домінуюче місце у системі останніх. Важкі підлітки схильні виправдовувати багато своїх вчинків, часто не розуміють і не приймають осуду на свою адресу.
Неповнолітній стає важким, коли відбувається збіг негативних зовнішніх впливів (аморальна поведінка дорослих, побутове або сімейне невлаштування батьків, поганий вплив), педагогічних помилок (необ'єктивність вчителів, зіпсовані відносини з колективом однолітків), неправильних педагогічних установок батьків тощо. При усуненні цих причин і умов вчинення правопорушень неповнолітніми кваліфіковані і цілеспрямовані виховні заходи, як правило, досягають мети.
У філософській літературі слушно підкреслюється, що людині біологічно і психологічно притаманно запам'ятовувати найвигідніший для себе ефект попередніх поведінкових акцій і, відповідно, налаштовуватися. Наведені загальні принципи поширюються також на неправомірну поведінку.
У зв'язку з цим необхідно: по-перше, раннє виявлення дітей (у віці 10—12 років) із схильністю до вчинення злочинів, до вживання алкоголю, до токсикоманії і наркоманії, що дозволить за допомогою психотерапевтів полегшити їм підлітковий період, а, значить — унебезпечити підлітків від вчинення правопорушень; по-друге, поряд зі школами для дітей з різними дефектами організовувати також школи для дітей з легкими відхиленнями від психічної норми. У таких закладах будуть не тільки навчати, а й лікувати. Звідси — союз медицини і педагогіки стане бар'єром на шляху деяких неповнолітніх у колонію.
Велике значення у цьому напрямі має своєчасне провадження на досудовому слідстві судово-психологічної експертизи. Проте, як свідчить практика, слідчі ще недостатньо використовують широкі можливості такої експертизи як одного із засобів виявлення та вивчення причин і умов злочинності неповнолітніх. Активне застосування досягнень сучасної психології дозволить повніше та більш об'єктивно вивчити особистість неповнолітнього правопорушника з урахуванням його психологічного, фізіологічного та інтелектуального стану тощо.
З правового боку, є певні підстави для проведення судово-психологічної експертизи у справах про злочини неповнолітніх. Вважаємо, що положення ст. 75 КПК повністю поширюється також на кримінальні справи, порушені щодо неповнолітніх.
Кардинальної зміни вимагає існуюча система правосуддя відносно неповнолітніх. В цілях забезпечення пріоритету судових форм захисту прав і законних інтересів неповнолітніх пропонуються різні варіанти створення ювенальної юстиції. В багатьох демократичних країнах світу ювенальна юстиція довела свою життєвість і ефективність. Так, в основу Української Концепції реформування системи захисту прав дитинства при підтримці Міжнародної Дитячої Фундації (ЮНІСЕФ) встановлений багаторічний позитивний досвід функціонування ювенальної юстиції у Франції. Це не просто створення спеціалізованих судів для неповнолітніх, а функціонування цілої системи правових і соціально психологічних конструкцій, здатних забезпечити оптимальне вирішення питань захисту законних прав і інтересів неповнолітніх, забезпечення їхнього фізичного і психічного благополуччя. Нам слід врахувати специфіку і особливості національної правової системи, наповнити їхнім конкретним організаційним змістом, забезпечити взаємодію із зацікавленими соціально правовими і державними структурами. Суди у справах неповнолітніх як підсистема національного правосуддя спочатку повинні створюватися відповідно до статті 40 Конвенції ООН «Про права дитини», припускаючій визнання кожною країною права кожної дитини, що порушила законодавство, на таке звернення, яке сприяє розвитку в неї відчуття чесності і значущості, зміцнює в ньому повагу до прав людини. Створення ювенальної юстиції повинне відповідати певним міжнародним стандартам. Мінімальними стандартними правилами ООН (Пекінські правила) убачає забезпечення державою змістовного життя підлітка в суспільстві, яке повинне сприяти процесу розвитку особи в отриманні освіти і бути вільною від можливості здійснення протиправних дій. Піклуючись про дітей, суспільство піклується про своє майбутнє. Юридичні процедури розслідування і судового розгляду припускають забезпечення ефективного, справедливого і гуманного відправлення правосуддя відносно неповнолітніх правопорушників. Обов'язкове дотримання таких непорушних процесуальних гарантій, як презумпція невинності, право бути повідомленим про зміст пред'явленого звинувачення, право на відмову від дачі показань, право мати адвоката, право бути присутнім на судових засіданнях і брати участь в процесі батькам і опікунам, право на очну ставку зі свідками і їхній перехресний допит, право на апеляцію у вищестоящі інстанції і інші. В ювенальній системі правосуддя участь неюристів повинне бути розширене. Засідателями доцільно залучати лікарів, педагогів, психологів, соціологів, що цікавляться проблемами захисту прав неповнолітніх. Украй важливо введення правового інституту суду присяжних, що підвищить гарантії права обвинуваченого підлітка на захист, забезпечення його права на високу якість здійснення правосуддя.
Ювенальна юстиція припускає передусім розгляд у справах неповнолітніх компетентним, незалежним і неупередженим судом. Вже на нинішньому етапі можливе введення в нашій країні елементів ювенальної юстиції: спеціалізація підготовлених суддів, що володіють великим життєвим досвідом, знаннями педагогіки і психології, залучення до участі в суді підліткових психологів. Судовим органам в цілях виконання задач