і його застосування відбувалося з державною участю. Але саме та обставина, що така участь досить значна і що залежність права від держави - непорушний факт, і викликає в останнього постійне прагнення поставити цей могутній регулятивний інструмент собі на службу. Ця тенденція, як показує історичний досвід, припиняє свою імперативну дію лише в громадянському суспільстві, коли конструктивними елементами права стають інститути, незалежні від влади (права людини і ін.). І хоча при цьому право неминуче в тій або іншій мірі набуває класово-етатичних рис і не може розвернути повною мірою всі свої можливості, воно, особливо в обстановці авторитарних політичних режимів, дійсно є в основному інструментом, притому інструментом держави, що виражає волю пануючих, тобто, по суті, правом влади.
При певних історичних умовах право може виявитися в руках церкви, політичних партій, інших недержавних об'єднань (зрозуміло, при певному сприянні держави), і тоді воно стає інструментом вказаних утворень.
Але особливо істотно, мабуть, то, що в обстановці справжньої демократії право може стати інструментом і в руках громадян, окремої людини (в основному через інститути правосуддя, інші форми забезпечення прав людини). Саме тоді право досягає найбільш високого за сучасними стандартами ступеня розвитку - стає правом розвинутого громадянського суспільства.
Інший аспект вияву інструментального характеру цінності права полягає в тому, що воно є зв’язуючою ланкою при реалізації інших високозначущих цінностей - товарно-ринкових інститутів, управління, демократії, моралі, культури, засобом їхнього втілення в життя.
В даній площині право і виступає як високоефективний і доцільний соціальний регулятор. В суспільстві в умовах цивілізації немає іншої такої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних організаційних і ряду інших відносин, реалізувавши при цьому демократичні, духовні, етичні цінності. Право володіє такими властивостями, завдяки яким можливо ввести в соціальне життя загальну, стабільну, чітко визначену за змістом, гарантовану державою систему типових правил поведінки, що функціонує постійно і безперервно в часі. І тому в цивілізованому суспільстві саме право є одним з головних інструментів, здатних забезпечити організованість суспільного життя, начала загальноприйнятної дисципліни, нормальне функціонування всього суспільного організму, дієвість соціального управління.
Отже, право як високоефективний і доцільний соціальний регулятор - це перш за все інструментальна або, по іншій термінології, службова цінність, тобто цінність, виступаюча в якості інструменту, знаряддя, засобу, що забезпечує функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального управління, моралі і ін.), інших соціальних благ.
Власна цінність права
Разом з тим важливо підкреслити, що право має і власну цінність, яка в демократичному суспільстві набуває домінуючого значення.
Самим загальним чином власну цінність права можна визначити як вираз і уособлення правом соціальної свободи і активності людей на основі впорядкованих відносин і відповідно до справедливості, необхідності узгодження волі і інтересів різних верств населення, соціальних груп. Іншими словами, право в ідеалі (за визначенням) - це цінність, яка не властива ніякому іншому соціально-політичному явищу, цінність впорядкованої соціальної свободи, справедливості, консенсусу. В цій своїй якості право може надавати людям, їхнім колективам у вигляді суб'єктивних прав простір для свободи, для активності в поведінці, і в той же час воно направлено на те, щоб виключити сваволю, протистояти їй, узгодити поведінку з моральністю, із справедливістю. Якщо ж виходити з ідей природного і приватного права, фундаментальних прав людини, основоположних демократичних правових принципів, то позитивне право взагалі стає таким виразом свободи, який протистоїть політичній владі, її свавіллю.
Таким чином, право є унікальною соціальною цінністю, оскільки воно утілює цільний сплав фундаментальних засад цивілізованої організації життя суспільства, їх нормативних вимог, причому таких, які, здавалося б, відрізняються відомою несумісністю або в усякому разі різнорідністю, віддаленістю один від одного.
Саме у власній цінності права виражається його власний глибинний правовий зміст.
Положення про те, що право володіє власною цінністю, має важливе наукове і практичне значення: сама постановка питання таким чином попереджає проти недооцінки права, проти зведення його ролі до функції тільки «інструменту». Це положення, зокрема, орієнтує на те, щоб в умовах прогресивного соціально-політичного ладу, громадянського суспільства і інші соціально-політичні інститути (перш за все держава, його органи), у свою чергу, «настроювалися» на правові начала, на втілювану правом впорядковану соціальну свободу.
Власна цінність права виражається в тому, що може названо правовими початками або духом права.
Підкреслюючи власну цінність права (на противагу інструментальній), разом з тим не слід змішувати поняття і розуміти висловлені міркування як заперечення або применшення значення інструментального підходу в науці права, підходу, який є однією зі сторін інституційної концепції. Якраз навпаки: інструментальний підхід в науці дозволяє наочно, конкретизовано розкрити власну цінність права, абсолютність і пріоритет правових начал в суспільстві, силу духу права.
Саме з позицій інструментального підходу виявляється можливим говорити не тільки про цінність права взагалі, але і про правові цінності. Це значить, що цінність права виражається як в загальних характеристиках, що розкривають його значення, місце в житті суспільства, так і в тому, що існують окремі правові цінності.
Правові цінності - це конкретні соціально-правові явища, правові засоби і механізми. До них відносяться:
конкретний вираз власної цінності права в практичному житті людей - безпека людини в конфліктних ситуаціях, визначеність і гарантованість права, забезпечення істини; правди при розв'язанні юридичних питань;
фундаментальні природжені права людини, основоположні демократичні правові принципи;
особливі правові засоби і юридичні механізми (все те, що називається юридичним інструментарієм), що забезпечують цінність права, гарантованість права, інститути, що виражають оптимальне співвідношення нормативного і індивідуального регулювання, і ін.
Особливий пласт