Насильницький грабіж необхідно відмежовувати від розбою. Основними ознаками, за якими розрізняються ці злочини, є: а) спосіб посягання (грабіж — це завжди відкрите посягання, а розбій може вчинюватись як відкрито, так і таємно); б) характер фізичного і психічного насильства (при грабежі для досягнення своєї мети зимний застосовує насильство, що не є небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або погрозу такого насильства, при розбої — насильство, небезпечне для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або погрозу таким насильством); в) момент закінчення (грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту, коли винна особа вилучила майно і має реальну можливість розпоряджатися чи користуватися дим, тоді як склад розбою сконструйований як усічений і розбій вважається закінченим з моменту нападу незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном).

Іншими кваліфікуючими грабіж ознаками є вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, а також поєднання грабежу з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище та завдання значної шкоди потерпілому.

Про поняття таких кваліфікуючих грабіж ознак, як вчинення його повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, завдання ним значної шкоди потерпілому, а також поєднання його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, — див. примітку до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб або організованою групою — коментар до ст, 28.

Постанова ПВС № 12 від 25 грудня 1992 р. “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” (п, п. 5, 9, 11, 13).

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій),—

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років,

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм,—

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище,—

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, або вчинений органі зованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень,—

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцятії років із конфіскацією майна.

1. Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насиль ницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й осе бу (її здоров’я і життя).

2. З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з мс тою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небез печним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з пс грозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподіван для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спря мовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад мож бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару по терпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з од ного боку, від крадіжки, з іншого, — від грабежу.

Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насиль ством, яке при розбої має так званий інструментальний характер -виступає способом заволодіння майном або його утримання. Прі цьому фізичне насильство може полягати у протиправному вплиі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх тран мування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насиль ницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоре в’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпе чних для життя та здоров’я умовах). У разі, якщо застосування чі погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здо ров’я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання післ: закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Так дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфіковаї: як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здс ров’я особи або злочин проти авторитету органів державної владк органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (на приклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125), погроз. або насильство щодо службової особи чи громадянина, який вико нує громадський обов’язок (ст. 350) тощо).

Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала на паду. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у во лодінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинен ня розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заво лодінні чужим майном.

Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я абс незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187). а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяних (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характе,: мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).

Застосування до особи без її