5. Тушев П.Ф. О разделении функций административного и оперативного ру-ководства Вооруженными Силами // Военная мысль. — 1996. — № I.

6. Каневский Б.М. Факторы, влияющие на военную полиіику государства // Военная мысль. — № I, 1992.

7. Говоруха В.В., Бабков Ю.П., Попригін О.М. До питання визначення функцій воєнної організації держави // Наука і оборона № 2. — 2001. — С. 14—19.

8. Кузьмук О.І. Збройні Сили на початку XXI сторіччя // Наука і оборона. — № 4. - 1999.

9. Указ Президента України від 29 травня № 345/2001 «Про чергові заходи щодо здійснення адміністративної реформи в Україні» // Урядовий кур'єр. — 31 трав-ня 2001 року.

10. Николаев А. Реформа перезрела (Воєнная организация государства требует коренной перестройки) // Независимая газета, 21 сентября 2000 г.

11. Ходаренок М. Три источника и три составные части неудач российской ар-мии (Разделение функций административного и оперативного руководства в Вооруженных Силах должно явиться одним из ключевых моментов реальной военной реформы) // Независимое военное обозрение, 15-21 сентября 2000 года.

12. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України», Голос України, 7 листопада 2000 року.

13. Закон України «про внесення змін до Закону України «Про оборону Украї-ни», Урядовий кур'єр, 27 грудня 2000 року.

14. Указ Президента України «Про систему центральних органів виконавчої вла-ди» від 15 грудня № 1572/99, Урядовий кур'єр, 17 грудня 1999 р.

15. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на пе-ріод до 2005 року. — К.: Преса України. — 2000. — 48 с.

16. Чому Україні вкрай необхідна воєнна реформа? // Національна безпека і оборона, № 1, 2000. - С. 3-16.

17. Виступ Президента України на розширеному засіданні колегії Міністерства обо-рони України 14 листопада 2001 року // Народна Армія, 17 листопада 2001 р.

7.4. МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Здійснення державного управління в окремих галузях і сферах життя покладене на центральні органи виконавчої влади. Центральні органи виконавчої влади в Україні поділяються на три види:

I. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Мі-ністрів України;

II. Державні комітети та інші центральні органи виконавчої вла-ди, статус яких прирівнюється до Державного комітету України;

III. Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. (Указ Президента України від 15.12.1999 р. № 1573 «Про зміни у

структурі центральних органів виконавчої влади»)

Міністерство є центральним органом державної виконавчої вла-ди у реалізації державної політики у відповідній галузі. Від інших органів виконавчої влади міністерства відрізняються широкою компетенцією і галузевою спеціалізацією. Однак, слід зазначити, що на даному етапі адміністративної реформи здійснюється поступовий перехід до функціонального принципу побудови міністерств і вже зараз ми маємо міністерства двох видів: галузеві (Міносвіти, Мінкуль-тури тощо) та функціональні (Мінекономіки, Мінфін, Мінюст).

Міністерство підпорядковано Кабінету Міністрів України та у сво-їй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженням Ка-бінету Міністрів України та власними актами. З часу незалежності України сьогодні діє вже третє Загальне положення про міністерст-во (Указ Президента України від 12.03.96р. №179 «Про Загальне поло-ження про міністерство, інший центральний орган державної виконав-чої влади»), що свідчить про еволюцію поглядів керівників держави на міністерство як на центральний орган виконавчої влади.

Система органів державного управління сільським господарством, успадкована від тоталітарного минулого, виявилася нездатною забез-печувати суспільні реформи, гальмувала розвиток нових виробничих відносин, провокувала виникнення кризових явищ. Так за період з 1991 року по 1999 рік валовий обсяг сільськогосподарської продук-ції зменшився майже вдвічі. Разом з тим, першим крокам у реформу-

ванні системи управління сільським господарством бракувало си-стемності, послідовності і наукового обгрунтування. В результаті і сьогодні органи управління галуззю та методи їх роботи є поєднан-ням нового і старого, на жаль, не завжди вдалим.

Кожна із змін і реорганізацій системи органів виконавчої вла-ди, проведених за період 1991—2001 років, приносила зміни назв центральних органів виконавчої влади, які забезпечували проведен-ня державної політики в сільському господарстві, зміни кола су-міжних з сільським господарством галузей (це коло то зменшува-лося, то навпаки ставало більшим), частково змінювалися функції. Ці зміни закріплювалися правовим актами: в 1992—1993 роках по-становами Кабінету Міністрів України, а з 1997 року — Указами Президента України.

Так, з травня 1992 року до вересня 1993 року центральним орга-ном державної виконавчої влади, який забезпечував проведення державної політики у сільському господарстві, м'ясній і молочній промисловості було Міністерство сільського господарства і продо-вольства України (Мінсільюсппрод України), з вересня 1993 до ли-стопада 1997 року теж саме Міністерство (Мінсільгосппрод) проводи-ло державну політику в сільському господарстві, м'ясній, молочній, плодоовочевій, виноробній, елеваторній, борошномельно-круп'яній, комбікормовій, хлібопекарській та макаронній промисловості.

З листопада 1997 до червня 2000 року нова назва — Міністерство агропромислового комплексу України (Мінагропром України), а га-лузі, в яких Мінагропром забезпечує проведення в життя державної політики: сільське господарство, садівництво, виноградарство, харчова, переробна та виноробна промисловість. З червня 2000 року централь-ним органом виконавчої влади, а також головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господар-ства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції визначено Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики України).

Можна констатувати, що пошук оптимальної системи управлін-ня сільським господарством та спорідненими галузями продовжував-ся весь період становлення України, як держави.

Положення про Міністерство аграрної політики України, затвер-джене Указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 772, за-знало суттєвих змін